Історія ХНУРЕ

Історія Харківського національного університету радіоелектроніки беззаперечно унікальна.  Мабуть,  важко віднайти на теренах колишнього СРСР вищий навчальний заклад, який би пережив за свій недовгий час такі метаморфози.

Історія ХНУРЕ

Проект будівлі Харківського будівельного інституту

А починався він у 1930 році як будівельний інститут (з 1933 р. – інженерно-будівельний), до народження якого доклав чимало своєї невичерпної енергії славетний харківський зодчий, академік архітектури Олексій Миколайович Бекетов. Створювався новий навчальний заклад на базі будівельного факультету Харківського політехнічного інституту та архітектурного факультету Харківського художнього інституту. А невдовзі, в 1934  році, студенти ХІБІ почали навчатися у своїй новій споруді, на Шатилівці.

У складі професорсько-викладацького колективу тоді працювали Заслужений діяч науки УРСР, завідувач кафедри астрономії Микола Миколайович Євдокимов та Заслужений діяч мистецтв УРСР Олексій Миколайович Бекетов. Кафедру фізики кілька років очолював видатний науковець професор Кирило Дмитрович Синельников, викладав на цій кафедрі Олександр Якович Усіков, у майбутньому директор Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР. На кафедрі архітектурного проектування працювали видатні зодчі професор О.Г. Молокін, доценти Г.О. Яновицький, Є.А. Лимар, Я.А. Штейнберг, Р.М. Фрідман та інші, які зробили значний внесок у розбудову Харкова.

За десять передвоєнних років ХІБІ випустив близько трьох тисяч спеціалістів.

У 1944 році наш навчальний заклад реорганізований в Харківський гірничо-індустріальний інститут. Поряд з підготовкою фахівців з будівництва та експлуатації шахтного обладнання інститут брав велику участь у відновленні заводів Донбасу, надавав допомогу з питань використання будматеріалів, роботи промислового транспорту, архітектури, гірничих робіт.

У цей час у ХГІІ працювали професори, доктори фізико-математичних наук В.Ф. Бржечко, Я.Л. Геронімус, Б.П. Остащенко-Кудрявцев, А.Ф. Сердобинський, член-корреспондент АН УРСР А.О. Слуцкін; доктори технічних наук Ф.О. Бєляков, С.Г. Вессельман, М.Г. Малишевський, К.В. Понько, член-кореспонденти АН УРСР А.П. Філіппов, С.Ю. Фрайфельд; професори О.М. Гінзбург, Г.Й. Дешаліт, О.О. Кокель, Р.В. Кутєпов, Ю.М. Лейбфрейд, Д.М. Тамарін, М.С. Черкасов, Д.С. Черкес.

Поступово зростає потреба в підготовці фахівців гірничих професій, і тому з 1947 року Харківський гірничо-індустріальний інститут стає суто гірничим інститутом, де основними стають такі факультети, як шахтобудівний, гірничий, гірничо-електромеханічний, промислового транспорту.

Вперше в СРСР Харківський гірничий інститут став випускати спеціалістів з автоматизації гірничих підприємств. У 1957/58 навчальному році розпочалася підготовка гірничих інженерів-енергетиків з автоматизації, а через два роки здійснений перший випуск 28 гірничих інженерів в галузі рудникової автоматики і телемеханіки. Серед них Валентин Вікторович Свиридов – майбутній ректор Харківського інституту радіоелектроніки.

Вже тоді для Харківського гірничого інституту стали актуальними розробки схем і засобів автоматизації, телемеханіки виробничих процесів, машин, механізмів та зв’язку на вугільних шахтах.

Серед відомих випускників ХГІ Володимир Антонович Івашко, Юрій Михайлович Воєводін, Микола Степанович Болотських, Юрій Іванович Стадниченко, Леонід Сергійович Татаренко.

У 1962 році у зв’язку зі зростанням потреби спеціалістів з радіоелектроніки й електронної техніки на базі ХГІ був створений Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки. Тоді ж були утворені два нові факультети: радіотехнічний та автоматизації виробничих процесів у гірничій промисловості. В складі радіотехнічного факультету створено першу кафедру нового профілю – обчислювальної техніки та промислової електроніки.

У вересні 1963 року створено факультет обчислювальної техніки, а в 1964 році – факультет електроніки.

Більшість наукових робіт, що проводилися в інституті, були складовою частиною наукових досліджень, які виконувалися на загальнодержавному рівні й входили до плану розвитку науки та техніки країни. Керівниками найважливіших тем були професори В.П. Шестопалов, В.Л. Рвачов, П.П. Нестеров, С.Г. Вессельман; доценти О.А. Волков, В.О. Михайлов, В.Д. Карпухін, Є.О. Литвиненко, О.І. Терещенко.

Історія ХНУРЕ

Головний корпус ХІГМАОТ, 60-ті роки

У 1966 році відбулася остання реорганізація нашого навчального закладу: ХІГМАОТ був перетворений на Харківський університет радіоелектроніки. Створено факультет радіофізики.

У 1968 році відбулося об’єднання факультетів електроніки та радіофізики у факультет електроніки.

Останнім акордом структурних змін став у лютому 1971 року створений факультет конструювання радіоапаратури.

У ХІРЕ змінився колектив професорів. Протягом 1966–1969 рр. тут працювали доктори фізико-математичних наук, професори С. Д. Берман, Б. І. Веркін, Л. М. Глускін, В. Л. Рвачов, О. О. Соловйов, В. П. Шестопалов, доктори технічних наук А. О. Абрамян, С. Г. Вессельман, О. А. Волков, Є. Я. Іванченко, І. В. Кузьмін, А. Я. Лейкін, О.І. Терещенко, доктор філософських наук М. Є. Добрускін, О. П. Мамалуй, професори Д. С. Колобков, Є. В. Інопін, В. Г. Червов.

У ХІРЕ активно проводяться наукові дослідження. Вчені кафедри основ радіотехніки під керівництвом професора Б.Л Кащеєва розробили унікальний високочутливий комп’ютеризований комплекс апаратури «МАРС» – метеорну автоматизовану  радіолокаційну станцію, створено електронний орбітальний каталог 250 000 радіометеороїдів (1992–1998). Слід відзначити великий вклад Заслуженого діяча науки, доктора технічних наук Б.Л. Кащеєва в розвиток вітчизняної науки. Він був членом Міжнародного астрономічного союзу, почесним членом Української астрономічної асоціації, головою метеорної секції Міжвідомчого геофізичного комітету при Президії АН СРСР, делегатом і учасником міжнародних наукових конференцій та асамблей, співавтором 11 монографій і більше 300 публікацій. У 1994 р. як співавтору монографії «Метеори й метеорна речовина» йому присуджено премію НАНУ ім. М. П. Барабашова.

Істотний внесок у розвиток астрономічного напряму наукової школи метеорної радіолокації Б.Л. Кащеєва зробили: В. В. Фединський, І. С. Астапович, А. Н. Симоненко, В. Н. Лебединець , Н. О. Новосьолова, О. О. Ткачук, Ю. І. Волощук та інші. З 80-х років головним лідером і головою астрономічного напряму наукової школи Б.Л. Кащеєва став доктор технічних наук, професор Ю. І. Волощук.

Науково-технічні досягнення вчених університету за астрономічним напрямом на чолі з Ю. І. Волощуком і Б. Л. Кащеєвим отримали високу оцінку на міжнародному і вітчизняному рівнях. У 1994 р. ці досягнення були відзначені премією ім. М. П. Барабашова Президії Академії наук України. В 1999, 2001, 2002 роках трьом малим планетам були присвоєні імена «Кащеєв», «ХТУРЕ», «Волощук». У 2004 році було присвоєно статус національного надбання України експериментальному метеорному комплексу університету на заміському полігоні в Балаклійському районі Харківської області.

70-80-ті роки позначені покращанням матеріально-технічної бази інституту, був створений другий обчислювальний центр, встановлено сім ЕОМ, до парку машин додалися «Урал-4», «Урал-2», «Луч», «Наірі» та вісім аналогових машин типу МН-7. У 1971 р. виш придбав машину «Урал-14Д», створив спеціалізовану лабораторію з парком клавішних обчислювальних машин на 30 робочих місць.

У 1981 році за заслуги з підготовки кваліфікованих спеціалістів і розвитку наукових досліджень ХІРЕ нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1982 р. ХІРЕ присвоюють ім’я видатного вченого в галузі ракетно-космічної техніки академіка Михайла Кузьмича Янгеля.

Протягом 1980–1985 рр. у виші працювали доктори фізико-математичних наук, професори Л. М. Глускін, О. Г. Шеін, доктори технічних наук А. Г. Євдокимов, Є. Я. Іванченко, Б. Л. Кащеєв (заслужений діяч науки і техніки, 1980), М. Д. Колпаков, М. І. Кравченко, В. Г. Новіков (заслужений працівник вищої школи УРСР, 1981), І. Ф. Огороднійчук, Є. П. Путятін, В. В. Свиридов, О. І. Терещенко, Ю. П. Шабанов-Кушнаренко, Я. С. Шифрін, доктор філософських наук М. Є. Добрускін, доктор економічних наук Ф. К. Сиров та багато інших відомих учених.

У 1987 р. Харківський інститут радіоелектроніки був визнаний провідним вишем у галузі радіоелектроніки.

Значний внесок у розвиток теорії і техніки антен здійснив доктор технічних наук професор Я. С. Шифрін. Він — засновник статистичної теорії антен. Упродовж майже півстоліття разом зі своїми учнями займався розробкою основ статистичної теорії антенних вимірів, теорії антен із нелінійними елементами, вивченням дальнього тропосферного поширення радіохвиль тощо. На його дослідженнях базується близько 300 наукових праць, зокрема 12 монографій, серед яких — «Питання статистичної теорії антен» (у 1971 р. перекладена й видана у США) і «Методи вимірювання параметрів випромінювальних систем» (у 1988 р. удостоєна премії Держкомітету СРСР із народної освіти «За кращу наукову працю»).

Нині Я. С. Шифрін – головний науковий співробітник нашого університету, Заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор ХНУРЕ, СевНТУ, ТТІ ПФУРФ, КДТУ-КАІ, почесний доктор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, лауреат премії ім. О. С. Попова АН СРСР, довічний дійсний член Life Fellow IEEE, соросівський професор, академік і член бюро президії АН ПРЕ. У 2014 році він був удостоєний нагороди Європейської мікрохвильової асоціації (ЄМА) «За видатну професійну діяльність 2014».

У 1989 році до 13 робочих місць, які були встановлені в 1988 році в обчислювальному центрі університету, додалося 25 нових. Це 14 робочих місць на ПС-2000, 8 – на EC 10-40 і 3 машини типу IBM.

2 січня 1992 року новоутворений підготовчий факультет іноземних громадян запрошує перших вступників. Дві кафедри у його складі: мовної підготовки і природничих наук. Слухачів готують для вступу не лише до ХІРЕ, але й до інших вишів України — технічних, медико-біологічних, економічних і гуманітарних.

І ще одна неординарна подія, яку позначено тим же роком. При інституті починає діяти міжнародна громадська організація Академія наук прикладної радіоелектроніки. Її появу на світ ініціювали провідні вчені і фахівці України, Росії і Білорусі. Через десять років у стінах ХНУРЕ відбудеться І Міжнародний радіоелектронний форум, присвячений проблемам та перспективам розвитку прикладної радіоелектроніки.

Відповідно до Указу Президента України від 13 серпня 1993 року ХІРЕ отримав статус технічного університету. Це стало свідченням вітчизняного та міжнародного визнання високого рівня підготовки кадрів для галузей промисловості з урахуванням важливих змін, які сталися в країні.

24 листопада 1994 року ректором ХТУРЕ призначений видатний вчений і організатор науки та освіти Михайло Федорович Бондаренко. Цей самий вуз, що іменувався тоді ХІРЕ, він з відзнакою закінчив 1967 року. Тут же пройшов всі сходинки професійного зростання — від лаборанта до доктора технічних наук, професора. Двічі – 1995 і 1996 рр. – Міжнародний біографічний центр Кембриджу (Англія) визнає М. Ф. Бондаренка «Людиною року».

З 1975 по 1995 рік колектив наукової школи, заснованої 1964 року під керівництвом професора М. Ф. Лагутіна, вперше в світовій практиці створює мережу станцій в Антарктиді. За результатами досліджень побудовано глобальну модель техногенних домішок в стратосфері і мезосфері Землі. На цей час мережа станцій функціонує за програмою спільних досліджень з країнами СНД.

Університет стає визнаним центром підготовки комп’ютерної навчально-методичної літератури. Отримано 2 індивідуальні гранти міжнародного наукового фонду Сороса.

1997 рік. В університеті розпочато впровадження дистанційних методів навчання, стає до ладу відповідна лабораторія. Розроблено прототип Східноукраїнського віртуального університету, який демонструватиметься на Всесвітній виставці у Ганновері 2000 року.

13 січня 1999 року ректор, професор М. Ф. Бондаренко підписує перший в історії університету договір про повномасштабне співробітництво між ХТУРЕ та університетом Ювяскюля (Фінляндія), яким передбачені співпраця у галузі науки, освіти і підготовки кадрів вищої кваліфікації, програми обміну для викладачів і студентів різних спеціальностей, а також обмін методичними та інформаційними матеріалами. З фінської сторони договір підписала ректор університету професор Айно Салінен.

З 2000 року наш університет радіоелектроніки стає центром-координатором розвитку науки в радіоелектронній галузі.

Указом Президента України від 07 серпня 2001 року вишу присвоєно статус національного. З того часу він – Харківський національний університет радіоелектроніки. Його нагороджено Срібною стелою та дипломом лауреата VІІІ Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна» в номінації «Якість навчання третього тисячоліття», а в 2004 р. — стелою «Софія Київська» в номінації «Технічні та технологічні вузи України», що є безперечним підтвердженням визнання університету на національному рівні.

У 2013 році на кафедрі основ радіотехніки ХНУРЕ одній з лабораторій – лабораторії технічної електродинаміки, антен і пристроїв НВЧ – було присвоєне ім’я ще одного нашого видатного вченого – доктора технічних наук, професора В. М. Шокала. Його науковими досягненнями стали: розвиток теорій активних передавальних антен, крупноапертурних ректен, підвищення точності місцевизначення об’єктів методами GPS-навігації, поширення радіохвиль у вуличних та коридорних радіоканалах, захищеність цифрових систем передачі інформації. Особистим досягненням Володимира Михайловича в експериментальній роботі є проведення перших в Україні досліджень з передачі енергії мікрохвильовим променем. Теоретичні та експериментальні роботи В.М.Шокала впроваджені при створенні антен для літака ЯК-42, радіоелектронної апаратури для міжнародної космічної станції «Альфа», мережі GPS-станцій в Україні, розвиток теорій активних передавальних антен, крупноапертурних ректен; підвищення точності місцевизначення об’єктів методами GPS-навігації; поширення радіохвиль у вуличних та коридорних радіоканалах; захищеність цифрових систем передачі інформації.

У ХНУРЕ сформувалися і набули міжнародного визнання понад 30 наукових шкіл. Більше половини з них з’явилися вже за роки незалежності України. В числі тих, хто їх очолював, 25 академіків вітчизняних та міжнародних академій. Результати досліджень закріпили пріоритет української науки на напрямах, що є знаковими для економіки країни. Понад половина наукових колективів веде свій родовід з кінця 80-х — початку 90-х років.

Історія ХНУРЕ

Скульптурна композиція «Студент»

У 2010 році з нагоди 80-річного ювілею навчального закладу перед входом в університеті була відкрита скульптурна композиція «Студент» (автор — Роман Блажко, дизайнер — Віктор Гончаренко), встановлена на благодійні кошти та пожертвування.

20 лютого 2014 року трагічно загинув активний учасник Революції гідності Євген Котляр – випускник ХНУРЕ 2002 року. Йому, як і всім героям Небесної сотні, було присвоєне звання Героя України з врученням ордена Золотої Зірки (посмертно). 15 вересня 2015 року в фойє другого поверху університету Євгену Котляру було урочисто відкрито пам’ятний знак.

У травні 2015 року відбулися дві знакові події. Кафедра технології та автоматизації виробництва радіоелектронних та електронно-обчислювальних засобів факультету автоматики та комп’ютеризованих технологій забезпечила отримання університетом статусу офіційного стратегічного партнера компанії AUTODESK Inc. (USA) з розробки та реалізації програм для розвитку професійної освіти.

Тоді ж в Технологічному інституті Блекінге (м. Карлскруна, Швеція) відбулася зустріч представників університетів-учасників міжнародного проекту ENGENSEC: Educating the Next generation experts in Cyber Security. Проект ENGENSEC (http://engensec.eu) виконується в рамках європейської програми TEMPUS, його головною метою є модернізація програми, а також гармонізація процесу підготовки магістрів у галузі інформаційної безпеки в різних країнах. Усього в проекті бере участь 10 університетів з країн Європейського Союзу, України та Росії, з яких 7 університетів були представлені на зустрічі у Карлскруні.