У 50–60-х роках ХХ ст. пришвидшеними темпами розвивалися наука і техніка, вдосконалювалося виробництво, відбувалася його подальша механізація й автоматизація. Громіздкі, повільні машини змінили компактні електронні прилади швидкої дії. Без пристроїв радіоелектроніки вирішення проблеми комплексної автоматизації стало неможливим. Створення в Харкові вишу радіотехнічного профілю було зумовлено розвитком радіотехнічної освіти у Харківському політехнічному інституті і радіофізичної у Харківському державному університеті ім. О. М. Горького.
Утворення інституту. ХІРЕ у період 1966–1969 рр.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 449 від 10.06.1966 р. «Про перетворення Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки і Московського інституту радіоелектроніки й гірничої електромеханіки» та наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 468 від 21.07.66 р. ХІГМАОТ було перетворено у Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ). Ректором призначено к. т. н. В. Г. Новікова (1966–1983). Посаду проректора із навчальної роботи ХІРЕ обіймали: к. б. н., доц. В. Г. Червов (1966–1968), кандидати технічних наук, доценти В. В. Толстов (1968– 1972), В. Ф. Ширяєв; проректорами з наукової роботи були: к. т. н., доц. В. Д. Кукуш (1966–1971), д. т. н., проф. І. В. Кузьмін (1971–1973), проф. Б. Л. Кащеєв; проректорами із заочного і вечірнього навчання призначали В. А. Михайлова, В. Д. Кукуша, проректором з адміністративно-господарської роботи — П. В. Новикова, а секретарями партійного комітету — доц. Є. О. Литвиненка, О. А. Костюкова, В. В. Свиридова.
Демонстрація ХІРЕ, 1967 р.
Реорганізація ХІГМАОТу в ХІРЕ потребувала перебудови навчально-наукової діяльності, створення нової лабораторної бази, залучення до роботи на кафедрах кваліфікованих викладачів. Викладацька робота на високотехнічному рівні передбачала забезпечення профільні кафедри новітніми приладами й обладнанням. Гостро відчувалася нестача навчальних площ і навчально-лабораторного устаткування. Фінансові можливості інституту в той час були дуже обмежені, тому для оснащення лабораторій шукали внутрішні резерви. На деяких кафедрах було обладнання, яке не використовувалося тривалий час і морально застаріло. Тоді вишам надавалося право реалізації такого устаткування і придбання за рахунок отриманих коштів необхідних приладів, які підвищили б якість наукових робіт і практичних лабораторних занять зі студентами.
Остання реорганізація інституту знову спричинила масове переміщення професорсько-викладацького персоналу гірничого профілю. Багато викладачів перейшли працювати в Український заочний політехнічний інститут, серед них: доценти Ю. М. Блажко-Парфіло, О. М. Гордейко, М. В. Гохфельд, Б. Л. Давидов, В. А. Івашко, В. Д. Карпухін, Г. М. Кулакова, М. Я. Лебедєв, В. І. Лобунець, І. Ф. Малицький, П. П. Нестеров, Б. Д. Тиховидов, З. М. Федорова й інші. Доцент кафедри автоматики і телемеханіки В. Л. Грецов та А. І. Мелекесцев перевелися до Харківського авіаційного інституту. У Харківське гвардійське вище танкове командне училище перейшов Б. М. Агєєв, який багато років очолював кафедру хімії. Професор О. О. Соловйов, завідувач кафедри гірничих машин і рудничного транспорту, перейшов у ХІБІ.
У ХІРЕ змінився колектив професорів. Протягом 1966–1969 рр. тут працювали доктори фізико-математичних наук, професори С. Д. Берман, Б. І. Веркін, Л. М. Глускін, В. Л. Рвачов, О. О. Соловйов, В. П. Шестопалов, доктори технічних наук А. О. Абрамян, С. Г. Вессельман, О. А. Волков, Є. Я. Іванченко, І. В. Кузьмін, А. Я. Лейкін, О. І. Терещенко, д. філос. н. М. Є. Добрускін, О. П. Мамалуй, професори Д. С. Колобков, Є. В. Інопін, В. Г. Червов.
Вручення ювілейних медалей
Структура інституту
Згідно з наказом МВССО УРСР № 511 від 29.08.66 р. «Про структуру Харківського інституту радіоелектроніки» були внесені зміни у структуру вишу і затверджені науково-дослідні групи при кафедрах.
Незважаючи на те, що в Харківському університеті існував радіофізичний факультет, у 1966–1967 навчальному році в ХІРЕ був утворений факультет радіофізики із трьома спеціальностями:
– «Радіофізика»;
– «Промислова електроніка»;
– «Електронні прилади».
Як показав досвід, наявність у той час однойменних факультетів у різних вишах, як правило, призводила до ліквідації одного з них, що згодом і сталося. Факультет автоматизації виробничих процесів перейменовано у факультет автоматики. Розпочалася організація нових кафедр (фізичних основ електроніки, технічної електроніки), відбулася реорганізація шести кафедр, які отримали нову назву. Так кафедра математичних машин була перейменована у кафедру математичних машин дискретної дії, нарисної геометрії і графіки — в інженерної графіки, технології гірничого машинобудування — у технології приладобудування. Крім цього, ліквідовано три кафедри: технології гірничого виробництва, технології автоматизації збагачувальних фабрик і російської мови. У вересні перестала існувати кафедра автоматизації виробничих процесів у гірничій промисловості, яка злилася із кафедрою автоматики й телемеханіки.
Наприкінці вересня 1966 р. у ХІРЕ нараховувалося шість факультетів і 41 кафедра.
При ректораті діяли кафедри:
- марксизму-ленінізму (завідувач — к. філос. н., доц. О. А. Протопопов);
- політичної економії (к. е. н., доц. В. І. Абалишнікова);
- іноземних мов (ст. викл. Ю. А. Янс);
- фізичного виховання (Н. С. Клещенко);
- спецпідготовки або військової кафедри (начальник — полковник В. І. Антипов).
Радіотехнічний факультет (декан — к. т. н., доц. В. В. Толстов, М. Ф. Лагутін, І. Г. Васильєв) об’єднував вісім кафедр:
- радіоприймальних пристроїв (к. т. н., доц. О. І. Губернаторов);
- радіопередавальних пристроїв (к. т. н., доц. М. Ф. Лагутін);
- радіовимірювань (доц. В. Д. Кукуш);
- теоретичних основ радіотехніки (к. т. н., доц. В. В. Толстов);
- конструювання радіоапаратури (к. т. н., доц. Є. Г. Прошкін, В. Г. Григоренко, О. В. Хомицький);
- технології виробництва радіоапаратури (к. ф.-м. н., доц. В. К. Дущенко, С. І. Кудінов);
- антенно-фідерних пристроїв (к. т. н., доц. А. П. Дорохов);
- інженерної графіки (к. т. н., доц. В. І. Кузьмін).