У січні 1930 р. Всесоюзний центральний виконавчий комітет (ВЦВК) і Рада народних комісарів (РНК) СРСР прийняли постанову «Про підготовку технічних кадрів для народного господарства», що стало початком масштабного перетворення й реформи мережі вищих навчальних закладів країни. Одним із основних напрямів реформи було значне збільшення кількості фахівців, необхідних для виконання планів перших п’ятирічок. Рішенням Уряду СРСР у лютому цього ж року чотири вищі технічні навчальні заклади України (ХПІ, Київський політехнічний, Дніпропетровський гірничий, Смелянський інститут цукрознавства) були передані з-під оруди Наркомосу в підпорядкування Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР. За Наркомосом УРСР зберігалося загальне керівництво всією вищою освітою республіки. Стосовно переданих вишів він здійснював програмно-методичне керівництво і спостереження за проведенням українізації, яка тривала з 1925 р.
Зала малювання Харківського інженерно-будівельного інституту
Постановою Президії ВРНГ СРСР про створення галузевих втузів і наказом ВРНГ СРСР № 1240 від 17.04.1930 р. Харківський політехнічний інститут був реорганізований, на базі його факультетів і двох спеціальностей — «Автотракторобудування» й «Авіабудування» — передбачалося створення семи самостійних вишів, але реально було створено п’ять:
– Харківський механіко-машинобудівний (ХММІ);
– Харківський хіміко-технологічний (ХХТІ);
– Харківський електротехнічний (ХЕТІ);
– Харківський будівельний (ХБІ);
– Харківський авіаційний інститути (ХАІ).
Харківський інженерно-будівельний засновано на базі будівельного факультету ХПІ й архітектурного факультету Харківського художнього інституту зі спеціальностями «Фабрично-заводське будівництво», «Санітарна техніка», «Архітектура» та передано у підпорядкування Союзбуду СРСР.
Наступного дня після виходу постанови була створена комісія з реорганізації ХПІ, яка мала вирішити складне завдання: розподілити корпуси, лабораторії, майно та педперсонал між новоутвореними навчальними закладами.
Бібліотека інституту
Комісії, що працювала більше місяця, доводилося вирішувати суперечливі питання, викликані розподілом навчальної площі і з’ясуванням взаємин між інститутами.
Протягом 1930–1931 рр. навчальна площа колишнього ХПІ перебувала в загальному користуванні створених вишів на однаковій основі із централізованим управлінням розподілу. На території ХПІ залишалися ХММІ, ХХТІ й ХЕТІ, а авіаційний, будівельний — тимчасово орендували приміщення ХПІ до побудови власних будівель. Аудиторії і спеціальні кабінети перебували у розпорядженні відповідних інститутів і надавалися для використання у навчальному процесі. Будівельний інститут розмістився у головному корпусі, у тимчасове користування за ним було закріплено приміщення геодезичного кабінету, музею і залу малювання, кабінети будівельних наук, історії архітектури, сантехніки й нарисної геометрії. Незважаючи на розподіл навчальної площі між інститутами, нестача її гостро відчувалася. Терміново потрібно було зробити прибудови та надбудови другого поверху над фізичним, інженерно-механічним і сільськогосподарським корпусами.
Я. А. Штейнберг
Доцент кафедри архітектурного проектування
У ХПІ діяло кілька бібліотек: фундаментальна, імені Толстого, студентська. Після реорганізації вони об’єдналися в одну, котра мала обслуговувати всі новоутворені виші.
Бібліотека й робітфак переходили у підпорядкування ХММІ, а надалі кожен новий виш був зобов’язаний організувати власні робітничі факультети й навчальні бібліотеки.
Після розподілу педперсоналу в ХІБІ залишилися 12 професорів: О. М. Бекетов, Ф. О. Беляков, Д. Герценвиц, І. М. Гриневич, О. С. Іловайський, О. Г. Молокін, М. Г. Малишевський, Е. І. Милославський, Мазуренко, Я. І. Ніколін, Д. С. Черкес; 20 доцентів: Папін, О. К. Симонов, О. Б. Тіц, Б. Г. Шварцбург, А. Б. Епштейн, М. Р. Пестриков та ін.; 50 асистентів: М. І. Ілік, Г. Г. Лукін, М. Я. Латаш, А. Д. Матвієнко, О. Т. Беділо, М. І. Кондратьєв, І. М. Малозьомов та ін.
Після завершення роботи спеціальної комісії, 22 травня, відбулася передача нових інститутів призначеним директорам: ХХТІ очолив Лазовер, ХЕТІ — М. М. Копеліович, ХАІ — Г. Ю. Петров (Горбенко), ХБІ — О. Ю. Мельчук.
Автотракторний інститут так і не став вишем, а залишився факультетом у складі Харківського механіко-машинобудівельного інституту.
У 1930–1931 навчальному році інституту як такого ще не існувало, був факультет, який у новому статусі мав пройти складний шлях формування, становлення, створення власної матеріальної бази. За складних соціальних обставин, не перериваючи підготовку фахівців, слід було звести будівлю вишу, сформувати факультети, кафедри, організувати нові лабораторії, розробити навчальні плани й програми, устав.
Так у 1930 р. на території Шатилівки, недалеко від нового центру міста — площі ім. Дзержинського, на пустирі за ярами розпочалося зведення будівлі Харківського будівельного інституту. Проект розробили архітектори Я. А. Штейнберг, Р. М. Фрідман, І. Заславський.
До здачі в експлуатацію навчального корпусу заняття проводили у стінах ХПІ і ХХІ на середній зміні — з 14-ї години.
Проект будівлі ХБІ
У тому ж навчальному році був організований Харківський учбовий будівельний комбінат, перейменований у 1931 р. на Учбовий комбінат промислового будівництва (УКПБ), до складу якого увійшли ХБІ, денні й вечірні Вищі інженерно-будівельні курси у Сталіно (Донецьк) (завідувач — В. Г. Цупко), будівельний технікум, робітничий факультет, інженерні курси з підготовки техніків і будівельників. У 1931 р. Вищі інженерно-будівельні курси закінчив Г. Г. Лукін, з ім’ям якого пов’язаний післявоєнний період історії інституту.
У 30-х роках ХХ ст. директорами ХІБІ, завідувачами спеціалізацій, а пізніше деканами факультетів призначали або студентів, або інженерів, які щойно закінчили інститут.