Інститут перед війною
Сторінка з випускного альбому
Украй складна міжнародна ситуація призвела у вересні 1939 р. до Другої світової війни. Напруженість відчувалася й у роботі інституту: всі розуміли, що війна неминуча. В 1939–1940 р. ХІБІ долучився до загальносоюзного змагання вишів. Важливим критерієм оцінки у соцзмаганні стала оборонно-масова робота. У результаті інститут не став кращим, але на засіданні ЦК Народного комісаріату вугільної промисловості (НКВП) СРСР було відзначено гідну роботу його керівництва у 1939–1940 навчальному році. Перехідний Червоний Прапор Наркому вугілля і ЦК профспілок робітників кам’яновугільної промисловості було присуджено колективу Донецького гірничого інституту ім. Артема. У 1940 р. НКВП двічі нагороджував професорів і викладачів ХІБІ за поліпшення якості підготовки фахівців, надання допомоги вугільній промисловості науково-дослідними роботами, а також із нагоди десятиліття від дня заснування. Значка «Відмінник соцзмагання Наркомвугілля СРСР» були удостоєні дев’ятеро осіб: директор інституту В. В. Блінов, заступник директора з навчальної і наукової роботи В. А. Трубін, заслужений діяч науки, проф. М. М. Євдокимов, професори, завідувачі кафедр Ф. О. Беляков, О. Б. Тіц, Б. Г. Шварцбург, М. С. Черкасов, член-кореспондент Академії будівництва й архітектури СРСР О. І. Неровецький, доцент А. Д. Матвієнко. Похвальною грамотою НКВП були відзначені секретар партбюро М. В. Юданов, професори О. С. Іловайський, О. Г. Молокін, Я. В. Столяров, керівник Науково-виробничого відділу М. С. Сліпченко, викладач фотогеодезії В. М. Тітов. Відмінником картографії й геодезії стали професор, завідувач кафедри геодезії М. В. Вяхірєв і доцент кафедри вищої геодезії О. І. Кобилін.
Бюлетень наукових робіт ХІБІ
Протягом десяти років в інституті видавали багатотиражну газету «Червоний будівник». Її першим відповідальним редактором був В. Максимов, потім Я. С. Кузьомін, а перед війною — Н. В. Шафоренко. Гумористичний додаток із дружніми шаржами до ювілейного випуску газети готували студенти-архітектори З. Беркович, Є. Ревін, Г. Носкін, Л. В. Зак.
Своє десятиліття від дня заснування Харківський інженерно-будівельний інститут відзначив у грудні 1940 р. Урочистий вечір, присвячений ювілею, відбувся 7 грудня у приміщенні Харківського державного театру опери та балету. В офіційно-святковій обстановці було вручено нагороди переможцям Наркомвугілля. У зв’язку з 50-річчям наукової та педагогічної діяльності М. М. Євдокимову подарували іменний годинник.
Викладачі укладали угоди на проведення виробничої, переддипломної, геодезичної практики студентів, брали участь у конференціях та інших наукових заходах. На початку червня вчені інституту (професори О. І. Неровецький, М. С. Черкасов, Я. В. Столяров, Ю. М. Лейбфрейд, викладач марксизму-ленінізму Ф. А. Смірнов) стали учасниками конференції із шахтного будівництва у м. Сталіно.
У 1941 р. інститут мав 17 200 м2 площі, 42 лабораторії (2276 м2) і кабінети; аудиторна площа складала 2260 м2. Загальна кількість студентів становила 1734 осіб. Професорсько-викладацький штат налічував 200 осіб.
За десять років існування Харківський інженерно-будівельний інститут підготував близько 3000 фахівців. Серед спеціалістів, які його закінчили, слід назвати найвизначніших:
- Михайло Георгійович Григоренко — один із перших випускників, закінчив інститут у 1931 р. У 1936 р. очолив відділ капітального будівництва в Наркоматі середнього машинобудування СРСР. Після війни працював начальником Головного управління спеціального будівництва Міністерства оборони СРСР. Герой Радянського Союзу, лауреат Ленінської премії, заслужений будівельник РРФСР, керівник будівництва ракетних полігонів Капустін Яр і Байконур, почесний будівельник космодрому Байконур, генерал-лейтенант інженерних військ.
- Володимир Олексійович Кучеренко — радянський державний діяч і учений. Після закінчення інституту в 1933 р. був робітником, головним інженером, керівником тресту на будівництві низки великих промислових об’єктів України й Уралу, заступником міністра будівництва підприємств машинобудування СРСР, заступником голови Ради Міністрів СРСР і головою Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах будівництва, президентом Академії будівництва і архітектури СРСР. Лауреат Сталінської премії (1951).
- Віталій Миколайович Тітов — випускник 1935 р., закінчив аспірантуру в 1941 р., захистив кандидатську дисертацію і був залишений на кафедрі фотогеодезії ХІБІ. Після війни перейшов на партійну роботу: був першим секретарем Харківського обласного комітету Компартії України, завідувачем відділу та секретарем ЦК КПРС, другим секретарем ЦК КП Казахстану, заступником постійного представника СРСР у Раді економічної взаємодопомоги.
- Борис Романович Гмиря (1903–1969) — український оперний і камерний співак, заслужений артист УРСР (1941), народний артист СРСР (1951), лауреат Сталінської премії (1952). Випускник 1935 р., одночасно навчався у Харківській консерваторії (1934–1939). Після закінчення ХІБІ виступав на сцені Харківського оперного театру. З 1939 р. — соліст Українського театру опери та балету (Київ).
- Іван Корнилович Козюля — закінчив ХІБІ у 1941 р. Міністр житлово-цивільного будівництва Української РСР (1949– 1954), заступник Голови Ради Міністрів УРСР, Міністр цивільного і сільського будівництва СРСР, заступник голови Держбуду СРСР.
Інститут у роки Великої Вітчизняної війни
Запрошення на святкування 10-річчя інституту
22 червня 1941 р. почалася війна. Наукове, навчальне, громадське життя інституту визначалося завданням мобілізації його колективу на допомогу фронту. Після Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня про мобілізацію військовозобов’язаних стали надходити численні заяви про добровільне зарахування в Червону армію. У перші дні на фронт пішли 39 співробітників і 17 студентів. Серед мобілізованих були: помічник директора з адміністративно-господарської частини П. А. Коваленко, начальник добровільної пожежної дружини І. М. Горбенко, доценти О. І. Кобилін, завідувач кафедри фотогеодезії М. І. Груздєв, викладачі Н. Богодухівський, К. П. Тимчук, З. Л. Ходов, М. Н. Золотаревський, І. П. Ярмолович, Л. М. Сегалович, викладач робітфаку С. С. Зімнов, військовий керівник С. Г. Карташов, аспіранти Б. А. Ткачов, Є. А. Смерчинський, В. Іванов, Г. Н. Харитонов, Г. В. Козлов, М. Г. Литвин, асистенти Л. Л. Соколов, А. П. Черкасов, завідувач хімічної лабораторії Прозоровський, лаборанти І. І. Айзін, В. Д. Рибасенко, студенти будівельного факультету.