На початку 1938 р. професорсько-викладацький колектив складався зі 123 осіб: 22 професори, 48 доцентів, 22 викладачі, 31 асистент, а наприкінці року збільшився до 161: 31 професор (20 — виконувачі обов’язків), 69 доцентів, 21 викладач, 40 асистентів.
У 1939 р. у зв’язку зі зміною відомчої підлеглості ХІБІ перейшов у підпорядкування до Народного комісаріату паливної промисловості, а в 1940 р. — Народного комісаріату вугільної промисловості (Наркомвугілля).
У 30-х рр. ХХ ст. Харківський інженерно-будівельний інститут жив насиченим і активним життям, розвивалася художня самодіяльність: організовано колективи струнного оркестру, ансамблю українського танцю, хореографічного ансамблю, існували джаз-оркестр (художній керівник — студент другого курсу Г. Хургін), драматична студія. Студентський колектив щороку брав участь в оглядах художньої самодіяльності, неодноразово посідаючи призові місця. Із середини 30-х років у виші проходила інститутська Олімпіада художньої студентської самодіяльності, переможців якої нагороджували грошовими преміями. Багато її учасників досягли великих успіхів і стали професійними майстрами. Відомим тоді вокалістом був Б. Р. Гмиря, студент будівельного факультету, випускник 1935 р., згодом — народний артист СРСР. У драмстудії займався студент Б. Гаремов, який став актором Українського драматичного театру.
Будинок студентського містечка «Гігант» (арх. О. Г. Молокін)
Будинок Селянського земельного банку по вул. Артема (арх. О. Г. Молокін)
Готель «Харків» (арх. Г. О. Яновицький)
Наукова діяльність
Ще на початку 1930-х років у Харківському інженерно-будівельному інституті працювала секція науковців, до якої входили викладачі, професори інституту. Членом секції, серед інших, був О. М. Бекетов.
Повноцінна науково-дослідна робота в інституті розгорнулася з 1934 р., після затвердження обсягу асигнувань (48 700 крб.) на проведення науково-дослідних робіт і створення науково-дослідного сектору (керівник — А. Д. Матвієнко, наук. кер. — М. Я. Латаш). Цю роботу виконували вісім кафедр: залізобетонних конструкцій, будівельних матеріалів, хімії, металевих конструкцій, водопостачання та каналізації, архітектурного проектування, організації і механізації будівельних робіт, будівельної механіки, яким доручили розробити 12 затверджених тем. Але в результаті було виконано 15.
Кафедра хімії працювала над темою «Хімізм тужавіння гідравлічних розчинів на вапні та харківських трепелоподібних породах». Керівником теми «Використання доменних шлаків» був М. Я. Латаш. Протягом кількох років кафедра залізобетонних конструкцій розробляла тему «Справжні запаси міцності залізобетонних елементів, що працюють на вигин» (керівник — Я. В. Столяров, відповідальні виконавці — І. Л. Маллер, Кирилов). Протягом чотирьох років проводилася розробка науково-дослідних робіт «Ідаміт», «Дослідження ідаміту і способів виготовлення із нього виробів», «Дослідна установка ідамітових виробів» (А. Д. Матвієнко). Результатом завершення наукових досліджень із тем стало відкриття ідамітового заводу.
Для широкої популяризації робіт, розроблених у науково-дослідному секторі й на кафедрах, друкувалися «Наукові записки ХІБІ», а із грудня 1934 р. систематично видавався «Бюлетень наукових праць ХІБІ». До першого редакторського колективу входили проф. О. С. Іловайський (відповідальний редактор), професори М. М. Євдокимов, Я. В. Столяров, доц. А. Д. Матвієнко. Водночас виходили «Бюлетень кафедри математики ХІБІ» і «Бюлетень НДС» (науково-дослідного сектору).
Наукова робота у вишах інтенсивно розвивалася із середини 30-х років ХХ ст., коли збільшився обсяг НДР, зросла кількість кафедр, які почали займатися науковими дослідженнями, а також долучилися аспіранти, що сприяло фаховому зростанню молодих учених.
У тематичний план науково-дослідного сектору в 1936 р. входили 12 тем, які розробляли 11 кафедр, зокрема й філософії і політичної економії, що працювали над темами «Сталінський етап у ленінізмі», «Меркантилізм і меркантилісти». Кафедра підмурів і фундаментів розробляла тему «Вивчення будівельних властивостей ґрунтів України». Дві теми перебували у полі зору кафедри залізобетонних конструкцій — «Вивчення роботи залізобетонних балок у момент, що передує їх руйнуванню», «До питання про істинні запаси міцності в залізобетонних конструкціях». Кафедра водопостачання і каналізації проводила досліди з дренажем швидких фільтрів, а організації й механізації будівельних робіт (кер. О. І. Неровецький), розробляла полегшений кран для будівельних робіт. Важливою темою в той період стала розробка НДР, пов’язаної із впровадженням у промисловість стаханівських методів роботи, під керівництвом О. І. Неровецького.
А. Д. Моторний
Доцент, декан геодезичного факультету
(1934–1941)
Наприкінці березня 1936 р. у Києві проходила Всеукраїнська конференція молодих учених, у якій брали участь викладачі інституту А. Д. Матвієнко, П. А. Школьний, доц. Е. Г. Ратц.
Харківський інженерно-будівельний інститут ініціював велике будівництво не лише в Харкові, а й в інших містах. Відкривалися науково-дослідні станції на будівництві заводів: турбінного (1934–1935), електромеханічного, паровозного, заводу шампанських вин (1940), шкірзаводу «Більшовик» (1936), в Ізюмі, Шостці, Краснограді, Кременчуці, Краматорську й інших містах.
Учені давали консультації й наукові висновки із проектування будівництв. Обстежували майданчики для будівництва кінотеатрів у Харківській області, мосту на станції Должанська, проводили дослідження ґрунтів, проби яких брали у Горлівці й Чернігові, гідрогеологічні дослідження в Ахтирці (завод Наркомзв’язку), обслуговування будівництва, обстеження цехів магнієвого заводу в Запоріжжі, конструкцій споруд бісквітної фабрики у Харкові, монтажні роботи на дослідній установці Шахтобуду тощо.
В інституті активно функціонувала експертна геодезична майстерня. Внаслідок розширення виробничих можливостей та збільшення кількості замовлень її виробничо-фінансовий план у 1936 р. збільшився до 1 100 000 крб. Сума в 300 000 крб. призначалася на виготовлення геодезичних приладів, інструментів, точних приладів експериментального значення для лабораторій, кабінетів і науково-дослідної тематики вишу. Розширення ремонтного, ливарного, оптичного цехів спричинило запровадження в роботу майстерні елементів заводського масштабу. Із січня 1936 р. експериментальна геодезична майстерня перейменована на Експериментальну механічну фабрику точних приладів ХІБІ (директор — А. Л. Теплицький).