О. Т. Беділо
Декан інженерно-будівельного факультету, зав. каф. будівельної справи
М. С. Черкасов
Декан інженерно-будівельного факультету, зав. каф. дерев’яних конструкцій
Ф. О. Беляков
Професор, декан інженерно будівельного факультету, зав. каф. підмурів та фундаментів
Б. О. Блох
Декан вечірнього факультету, заст. декана ІБФ по вечірньому відділенню
М. Д. Плєхов
Доцент, декан архітектурного факультету
Через рік, у 1937 р., науково-дослідний сектор був реорганізований у науково-оперативну частину, а потім перетворений у групу видавничої діяльності й обслуговування виробництва (А. Д. Матвієнко). Організація виконання науково-дослідних робіт покладалася на деканів.
Для подальшого поглиблення й розвитку зв’язку з виробництвом, а також для створення навчально-виробничої бази із січня 1938 р. на основі проектної майстерні й науково-іспитових станцій інституту був організований науково-виробничий відділ (НВВ), начальником якого призначено М. С. Сліпченка. Відділ опікувався безперебійним обслуговуванням виробництва, наданням науково-виробничої допомоги у виконанні досліджень та здійсненні контролю. До його складу увійшли науково-іспитові станції (НІС) на будівництвах, НІС промвентиляції, НІС із боротьби з руйнуванням споруд. У зв’язку зі створенням науково-виробничого відділу група під керівництвом А. Д. Матвієнка була ліквідована. Величезною є заслуга Ананія Даниловича в організації наукових досліджень, зв’язку з виробництвом, а також у створенні лабораторної бази інституту. Відділ виробничих замовлень очолив В. Г. Лукін. У подальші роки вирішувалося завдання інтенсивного залучення кафедр до науково-дослідних робіт.
К. Д. Сінельников
Фізик, професор, зав. каф. фізики (1937–1939)
У 1938 р. до виконання робіт приєдналися 24 кафедри, було розширено науково-дослідну тематику, яка складала 80 тем. Згодом тенденція вибору тем змінилася: обиралися насамперед найбільш актуальні для народного господарства, комплексні, вагомі у науковому і практичному значеннях.
Кафедра фізики під керівництвом К. Д. Сінельникова у 1938–1939 р. здійснювала науково-дослідні роботи:
– «Зовнішній фотоефект із напівпровідників»;
– «Ртутні випрямлячі, їх робота і коефіцієнт корисної дії»;
– «Дослідження роботи ртутного випрямляча у зв’язку з можливим підвищенням напруги, що подається».
План науково-дослідних робіт у 1941 р. складався із чотирьох окремих планів за такими напрямами: науково-дослідний, дисертаційний (викладацького персоналу), навчально-методичний і дисертаційний (аспірантів). Він об’єднував 13 тем на загальну суму асигнувань 84 400 крб. У 1941 р. на їх розробку виділялося 65 900 крб. Загальна сума фінансування усіх чотирьох планів склала 206 596 крб., а в 1941 р. — 180 430 крб.
У тематиці науково-дослідної роботи інституту в 1940– 1941 рр. намітилися шість наукових проблем, які мали народногосподарське значення. Проблема «Напружене армування залізобетонних елементів, що згинаються», пов’язана з економією металу і розробкою новітніх залізобетонних конструкцій, охоплювала п’ять тем, «Індустріалізація будівництва» — 13. Велике значення для будівництва мала наукова проблема «Дослідження опорної здатності лесових ґрунтів», і не менш важливою для геодезистів було «Планове й висотне забезпечення топографічних зйомок». Найважливіша проблема будівельної механіки — «Стійкість стиснено-зігнутих стрижнів» — була відзначена на конференції АН СРСР у 1940 р. У роботі над проблемою «Розробка нового методу зимового будівництва» брали участь три кафедри: будматеріалів, фізики і хімії.
Вершина розвитку науково-дослідної роботи припала на кінець 30-х — початок 40-х років ХХ ст. Дослідження і здобутки колективу Харківського інженерно-будівельного інституту мали велике значення для народного господарства країни.