Декан керував навчальною роботою першого і другого курсів, крім спеціалізованих архітектурного й геодезичного факультетів. Студенти, що закінчили два курси, зараховувалися на третій курс санітарно-технічного або інженерно-будівельного факультетів.
Інженерно-будівельний факультет із вечірнім відділенням нараховував сім спеціальних кафедр:
- будівельних робіт, будматеріалів і споруд, підмурів та фундаментів (завідувач — проф. Ф. О. Беляков);
- організації та механізації будівельних робіт (проф. О. І. Неровецький);
- залізобетонних конструкцій (проф. Я. В. Столяров);
- металевих (проф. Б. Г. Шварцбург) та дерев’яних конструкцій (доцент М. С. Черкасов).
О. Г. Молокін
Професор, декан архітектурного факультету (1936– 1937), зав. каф. архітектурного проектування
Підготовка фахівців проводилася за трьома спеціальностями: «Будівельні конструкції», «Залізобетонні конструкції», «Організація і виконання будівельних робіт». Деканами факультету працювали О. Т. Беділо (1935), М. С. Черкасов (1936), проф. Ф. О. Беляков (1936–1937), Ю. А. Лейбфрейд (1937–1939), доц. А. Д. Матвієнко (1940–1941); заступниками декана й керівниками вечірнього відділення — Б. О. Блох, Г. Г. Лукін (1936–1937), Н. Ф. Педащенко (1939–1940), М. Я. Ханютін (1940–1941).
До складу санітарно-технічного, перейменованого в 1940 р. на факультет теплофікації, вентиляції, водопостачання й каналізації (ТВВК) увійшли три кафедри. Факультет готував інженерів-будівельників за спеціальностями «Водопостачання й каналізація», «Опалення, теплофікація і вентиляція». Протягом десяти років (1931–1941) його очолював професор М. І. Кондратьєв.
Архітектурний факультет склали кафедри історії архітектури (О. Г. Молокін, проф. Б. Г. Перетятковський, 1935), архітектурного проектування та малювання (О. Г. Молокін), а також новостворена у 1937 р. — основи архітектурної композиції (доц. Д. Р. Торубаров), архітектурних конструкцій (доц. М. Д. Плєхов) і образотворчих мистецтв (проф. О. К. Симонов). Деканами факультету працювали доц. М. Д. Плєхов (1933–1936, 1938–1941) та проф. О. Г. Молокін (1936–1937).
У 1935–1936 навчальному році у Харківському інженерно-будівельному інституті налічувалося 24 кафедри.
Кафедра фізичної підготовки (керівники — С. І. Забокрицький, Л. Б. Фрадкін, Кравченко, М. С. Клещенко) увійшла до структури інституту як самостійна одиниця у вересні 1936 р., коли виділилася зі складу військової кафедри. Із запровадженням комплексу програми фізичного виховання ГПО («Готовий до праці й оборони») значно підвищилася підготовка фізично працездатних, повноцінно розвинених кадрів. У 1935 р. вперше складені календарні плани здачі норм ГПО I та II ступенів, збільшилася кількість секцій. У залікову книжку в обов’язковому порядку почали вносити академуспішність із фізкультури. В інституті проводилися відбіркові змагання, міські й обласні спартакіади та спортивні турніри.
Г. О. Яновицький
Доцент кафедри архітектурного проектування
На міських змаганнях із важкої атлетики в квітні 1935 р. студент третього курсу Біла посів перше місце в напівсередній вазі з французької боротьби. На стадіоні «Металист» 12 жовтня 1935 р. студент А. Ф. Кошелев установив новий харківський вузівський рекорд із бігу на 10 км, пробігши дистанцію за 35 хв. 49,2 сек. Переможцем спортивного турніру і чемпіоном ХІБІ у 1936 р. став студент третього курсу Горштейн, друге і третє місця розділили Росіхін, Жебеньов, команда тенісистів стала першою в місті в 1938 р.
У липні 1936 р. у Москві відбулася перша Всесоюзна спартакіада втишів і технікумів важкої промисловості, на якій футбольна команда ХІБІ (капітан А. А. Місєвра, студент п’ятого курсу) посіла друге місце. Високі результати показали учасники жіночої волейбольної команди. Студенти інституту входили до складу збірної команди плавців України.
У середині 30-х років ХХ ст. дуже популярним став парашутний спорт. Для навчання стрибків із літака при інституті відкрилася парашутна школа (пізніше аероклуб), куди направляли кращих студентів. У травні 1935 р. перші 25 осіб пройшли теоретичний курс навчання, за що інструктор аероклубу Н. Г. Єгоренко був нагороджений дрібнокаліберною гвинтівкою.
Після виходу постанови РНК СРСР і ЦК ВКП (б) від 26.06.1936 р. «Про роботу вищих навчальних закладів і про керівництво вищої школи» на посади завідувачів кафедр, професорів і доцентів почали обирати за конкурсом.
У вересні 1936 р. на кафедру фізики ХІБІ був зарахований видатний радянський фізик, професор Кирило Дмитрович Сінельников. Більше двох років (1937–1939) він керував кафедрою фізики за сумісництвом і водночас очолював відділ фізики ядра в Українському фізико-технічному інституті. 10 жовтня 1932 р. у Харкові вперше в СРСР група радянських учених розщепила ядро атома. Розщеплення ядра атома літію штучно прискореними протонами провели А. К. Вальтер, Г. Д. Латишев, А. І. Лейпунський і К. Д. Сінельников. У 1937 р. К. Д. Сінельников спільно з А. К. Вальтером побудував найбільший у Європі електростатичний прискорювач, а в 1938–1941 рр. розробив перші в нашій країні дифузійні масляні насоси. На кафедрі викладачем працював О. Я. Усиков.
У 1937–1938 рр. відбувалися деякі перетворення у структурі інституту, в результаті чого змінилися назви факультетів і кафедр, збільшилася кількість кафедр. У 1937 р. інженерно-будівельний факультет був перейменований на факультет промислового й цивільного будівництва (ПЦБ), створено нові кафедри:
- машинознавства (доц. Давидсон);
- технології будівельних матеріалів (доц. А. Д. Матвієнко);
- спецкапітальних доріг і підйомно-транспортні пристрої (Брандт);
- кафедра водопостачання (М. Г. Малишевський) знову стала самостійною.
Загальнотехнічний факультет у липні 1938 р. був ліквідований, а кафедри, що перебували в його складі, розподілені між факультетами. Наприкінці 1938 р. з’явилися дві нові кафедри: льотної справи (проф. А. Кроль), яка увійшла до геодезичного факультету, й електротехніки (в. о. проф. А. Х. Хінкулов). Замість кафедри філософії з’явилася кафедра діамату і ленінізму (В. І. Третяков), змінила назву кафедра організації й механізації будівельних робіт на будівельного виробництва (О. І. Неровецький), архітектурного проектування перетворилася на кафедру архітектурних промислових споруд (проф. О. Г. Молокін), кафедра мов отримала назву іноземних мов (М. П. Юсевич), а військова — військових наук. Перед війною кількість кафедр становила 34.
У той час ХІБІ перетворився на великий навчальний заклад із розвиненою матеріально-технічною базою, яка ставала дедалі потужнішою.
За п’ять років (1933–1938) кількість кафедр збільшилася з 24 до 32, створено десять нових лабораторій, найбільше — на геодезичному факультеті (фотогеодезії, вищої геодезії і астрономії, гідравліки, кіно-фото лабораторія) та промислового й цивільного будівництва (підмурів і фундаментів, механізації будівельних робіт, механічна, електрозварювальна, електротехніки), опалення і вентиляції (санітарно-технічний). Архітектурний мав дві майстерні (скульптурну та офортів), зал малювання та кабінети — архітектурний і частин споруд. Факультети ПЦБ і СТ мали свої полігони. В інституті існували швацька, оправна майстерня та голярня. Крім житлового будинку на вулиці Мало-М’ясницькій, споруджувався інший, а перед війною було здійснено надбудову поверхів будинку для співробітників на вулиці Ольмінського, 17.