Директором Харківського інженерно-будівельного інституту спершу був призначений Олександр Юрійович Мельчук. Є розбіжності з приводу особи першого директора. Перший секретар комітету комсомолу ХБІ П. Г. Григоренко (згодом — генерал-майор, активний правозахисник, учасник дисидентського руху) у книзі «В підпіллі можна зустріти лише щурів» писав, що першим керівником ХБІ був парттисячник І. Л. Маллер. Згідно з архівними даними у 1931 р. директором УКПБ був Абрам Данилович Вікутан, студент третього курсу. Після ліквідації учбового комбінату він залишався директором інституту до грудня 1933 р., потім вступив в аспірантуру на кафедру залізобетонних конструкцій, але через три роки був відрахований.
Свідоцтво Г.Г. Лукіна про отримання кваліфікації інженера-будівельника, 1931 р.
Випускник Семен Леонтійович Крол став директором в 1933 р. і обіймав цю посаду до кінця 1937 р., коли його змінив профтисячник, випускник Володимир Володимирович Блінов (1937–1941).
Заступником директора з навчальної роботи був М. Я. Латаш (1933–1934), заступниками із навчальної і наукової роботи — І. Л. Маллер (1935, 1937), Я. В. Столяров (1936), А. М. Кучеренко (1937), В. А. Трубін (1938–1940). Після успішного захисту дипломної роботи заступником директора був призначений А. М. Кучеренко, але вже в січні наступного року усунений із посади у зв’язку з відсутністю педагогічного досвіду.
Навесні 1931 р. в інституті налічувалося чотири спеціалізації (факультети):
– виробнича;
– сантехнічна;
– конструкторська;
– проекторська.
14 кафедр:
– нарисної геометрії, водопостачання (завідувач — М. Г. Малишевський);
– соціально-економічних дисциплін, будівельної механіки (О. С. Іловайський);
– математики (О. Б. Тіц);
– металевих конструкцій, архітектурного проектування (Д. Р. Торубаров);
– геодезії й інші.
Спеціалізації очолювали завідувачі, випускники ХБІ: Г. М. Критов (конструкторська), І. П. Гірко (проекторська), М. І. Кондратьєв (сантехнічна). На них покладалася уся організаторська робота, аж до розподілу аудиторій.
Будівельний факультет став іменуватися конструкторською спеціалізацією. Архітектурний утворився на базі архітектурного факультету ХХІ й інженерно-будівельного факультету ХПІ і називався проекторською спеціалізацією.
На початку формування інституту кафедр як таких не існувало. Багато завідувачів працювали одночасно в інших вишах, що, безумовно, позначалося на якості роботи. Зовсім була відсутня система керівництва кафедрами й викладачами не лише з боку дирекції інституту, а й із боку завідувачів, не існувало також навчальних планів.
Навчальна частина (завідувачі: В. Фетисов — 1930–1931, Б. О. Блох — 1931–1932, І. Л. Август — 1933) почала переходити на чітке планування роботи й розробляти якісні показники навчання, критерії оцінки знань.
Старі навчальні програми не визнавалися, натомість створювалися нові, пов’язані з марксистсько-ленінською методологією. При складанні навчальних планів пропускали цілі дисципліни. Не було єдиної методики викладання. Готували інженерів-проектувальників промислового будівництва, конструкторів, виробничників, сантехників. Важливим завданням стала підготовка й виховання фахівців-організаторів, громадських діячів, послідовників марксистко-ленінської ідеології, науково-педагогічних кадрів.
В.А. Трубін, Заступник директора ХІБІ
І.Л. Маллер, Заступник директора ХІБІ
Із моменту створення інститут прирівнювався до військово-навчальних закладів. До воєнізованого ХІБІ висувалися великі вимоги: одночасно з підготовкою інженерів-будівельників для потреб соціалістичного будівництва необхідно було виховати висококваліфіковані кадри — командирів саперних частин Робітничо-селянської Червоної армії. До програми навчання, розрахованої на три роки, входили загальновійськові дисципліни, інженерна справа, політробота в армії.
В інституті була відкрита військова навчальна частина, військова кафедра, запроваджена посада помічника директора з військової частини. Посади помічника директора, начальника навчальної частини й керівника військової кафедри в різні роки обіймали В. А. Коневего, В. Л. Жебеньов і С. Л. Карташов.
У складі кафедри існував кабінет фізкультури. На підставі розпорядження НКВП СРСР з лютого 1933 р. встановлювалося заняття із фізкультури раз на тиждень по дві години на всіх курсах і факультетах. Щорічно 1 травня і 7 листопада в парадах військ Харківського гарнізону на майдані міста у складі студентської дивізії брала участь стрілецька рота ХІБІ. Кафедра організовувала воєнізовані походи. Найбільший відбувся у лютому 1936 р., в ньому брали участь студенти і співробітники (1300 осіб).
В.А. Коневего, Помічник ректора
У 1933 р. при інституті створюється військово-обліковий стіл із функціями прийому (і зняття) на військовий облік студентів, педагогічного та адміністративно-технічного персоналу. На положення мобілізованих переводилися студенти, робітфаківці, викладачі і службовці, які проходили військову підготовку, брали участь у табірних зборах.
На початку 30-х років розпочата реконструкція вишів спричинила перехід на нові «досконалі» форми навчання, які передбачали відмову від старих форм і методів оцінювання знань студентів: заліків, іспитів, захистів дипломних проектів. Найкращим уважався активний метод оцінювання знань — лабораторний. На початку кожного семестру студент одержував залікову книжку із заліковими бланками із зазначенням предметів і термінів їх складання. Оцінка знань студента й залік із предметів проводилися шляхом спостереження викладача за поточною роботою студента, враховувалися ступінь активності й успішності у процесі семінарських занять, якість виконання контрольних робіт, відповіді на питання з теорії. Залік із предметів, що викладалися на лекціях, проводився шляхом колективного колоквіуму. Вся відповідальність за якість навчання лягала на професорів, викладачів і, особливо, на завідувачів спеціалізацій (факультетів). Активізація форм навчання включала поділ великих груп на менші — по 30 осіб. Із деяких дисциплін встановлювалася така форма навчання, за якої професор зовсім усувався від лекцій, керуючи старостами груп і проводячи, де це необхідно, семінари для підвищення кваліфікації.
Термін навчання скоротився до чотирьох років. Освітній процес докорінно змінився, адже лабораторно-бригадний метод мав суттєві недоліки. Бригади стали загальновизнаною ланкою навчального процесу. Факультети замінялися на підрозділи — спеціалізації, предметні комісії. У предметних комісіях брали участь представники викладачів і студентів, які часто вирішували, що і як викладати, а також кого звільняти з викладацьких посад. Багато професорів старого загартування не вітали таких нововведень.