Відновлення інституту
Корпус «А», вид із стадіону
1944–1945 рр.
21 серпня 1943 р. вийшла постанова РНК СРСР і ЦК ВКП (б) «Про невідкладні заходи з відновлення господарства в районах, звільнених від німецької окупації».
23 серпня 1943 р. війська Степового, Воронезького, Південно-Західного фронтів звільнили місто. Харків лежав у руїнах: зруйновані й розграбовані заводи, фабрики, готелі «Інтернаціонал», «Червоний», будівлі обкому партії і пошти, залізничного вокзалу, наукових установ. Із 33 інститутів повністю було знищено 28, зокрема й будівля ХІБІ. Через місяць після звільнення до міста почали повертатися тисячі харків’ян. Першими верталися архітектори, будівельники, яким належало в умовах воєнного часу відновити житлові й громадські будівлі, комунальне господарство. Фахівців викликали з евакуйованих районів та армії. У вересні на відновлення ХІБІ до Харкова за викликом НК вугільної промисловості був спрямований В. В. Березов. Але в той час у місті почалася підготовка до відкриття нового інституту, і через виниклу невизначеність питання про відновлення діяльності ХІБІ на деякий час було відкладене.
26 жовтня 1943 р. Державний Комітет Оборони видав постанову «Про першочергові заходи з відновлення вугільної промисловості Донецького басейну», яка передбачала відновлення насамперед зруйнованих шахт. Ця масштабна робота включала й відбудову та реконструкцію вишів, підпорядкованих Наркомату вугільної промисловості, для підготовки інженерів будівельників. У грудні цього року Г. Г. Лукін був призначений директором Харківського інженерно-будівельного інституту Наркомвугілля.
Позаяк приміщення вишу не вціліло, відновлення діяльності інституту почалося спочатку у приміщенні на вул. Пушкінська, 49, а пізніше відбувалося на вул. Артема, у приміщенні сільськогосподарського інституту.
У листопаді 1943 р. відкрився новий виш — Харківський інженерно-будівельний інститут Наркомату будівельної промисловості (директор — Г. І. Ільїн, заступник директора з наукової та навчальної частини — А. Д. Матвієнко, а згодом Я. В. Столяров) із факультетами:
- архітектурним (декан — доц. Д. Р. Торубаров);
- будівельним (к. т. н., доц. А. Д. Матвієнко, Ю. М. Лейбфрейд);
- санітарно-технічним (доц. Ю. Ю. Гапанович, Б. Н. Лобаєв);
- механічним та підготовчим відділенням.
Інституту виділили напівзруйнований будинок на вул. Сумській, 40.
Навіть коли ХІБІ Наркомвугілля був реорганізований у гірничо-індустріальний, будівельний факультет існував ще три роки з тими ж довоєнними спеціальностями, кафедрами, продовжуючи готувати інженерів будівельної й архітектурної спеціальностей. Професори і доценти працювали у двох вишах одночасно, очолюючи однойменні кафедри.
Зруйнована будівля, де у 1944–1945 рр. була розташована бібліотека. Нині корпус «Д», вхід до інституту
Незважаючи на повоєнну скруту, ХІБІ Наркомвугілля відновив свою діяльність 1 лютого 1944 р. 20 лютого був зарахований у штат О. Б. Тіц — заступник директора з навчальної і наукової роботи, а також декани факультетів: М. І. Кондратьєв, М. М. Петлін, О. Т. Беділо, що дозволило розпочати прийом студентів на перший курс. У кінці місяця до інституту повернулися доценти В. М. Папін, М. М. Папін, М. В. Фогель, Д. І. Рубінштейн, Б. Н. Лобаєв, Я. І. Горелік та лаборанти. Наприкінці місяця штат вишу складав лише 20 співробітників. Після затвердження 14 березня 1944 р. правил прийому тут була створена приймальна комісія (секретар — В. В. Березов), згідно з постановою якої наступного дня на факультет промислового і цивільного будівництва були зараховані перші студенти першого курсу (54 особи). Кілька місяців тривало зарахування в інститут професорів, викладачів, асистентів і співробітників адміністративно-технічного складу — усього 125 осіб, із них 20 — професорсько-викладацького персоналу. На перше вересня штат викладачів налічував близько 80 осіб і поступово збільшився до 130 [63]. До вишу повернулися десятеро професорів: член-кореспондент Академії наук будівництва й архітектури О. І. Неровецький, О. Б. Тіц, О. О. Кокель, Р. В. Кутепов, С. Г. Вессельман, Ю. М. Лейбфрейд, Ф. О. Беляков, Д. С. Черкес, М. С. Черкасов, О. Ф. Сердобинський; 32 доценти: Д. Р. Торубаров, М. Г. Папін, В. М. Папін, М. Л. Мовшович, В. Г. Лукін, М. І. Груздєв, М. А. Штейнберг та інші. Набір студентів проводився на чотири факультети:
- промислового й цивільного будівництва (декани — М. Н. Петлін, Ш. Б. Пінтер);
- теплофікації, вентиляції, водопостачання й каналізації (М. І. Кондратьєв);
- архітектурний (О. Т. Беділо);
- геодезичний (А. Д. Моторний);
- підготовче відділення (В. В. Березов).
Зараховані на перший курс факультету промислового й цивільного будівництва 90 осіб, теплофікації, вентиляції, водопостачання й каналізації — 32, архітектурного — 32; на інші курси архітектурного — п’ятеро, промислового й цивільного будівництва — 45, теплофікації, вентиляції, водопостачання й каналізації — 46, підготовче відділення — 183 (усього (без ПВ) — 250 студентів).
І. М. Фірсов
І. А. Каганський
І. М. Золотар
У Харківському інженерно-будівельному інституті був створений відділ робочого постачання, в який входило карткове бюро, що за картковою системою забезпечувало співробітників і студентів інституту хлібом і продуктами. Складні обставини воєнного часу, погане харчування зумовили необхідність створення власної продовольчої бази для поліпшення матеріально-побутових умов студентів. Уряд дозволив харків’янам власними силами заготовлювати дрова на зиму. Для роботи із заготівлі дров і на польові сільськогосподарські роботи в підсобні господарства для обробки колективних городів і освоєння нових ділянок направляли студентів і працівників вишу. За ХІБІ були закріплені землі у Старій Водолазі, Великій Данилівці, Липцях. Вирощений урожай надходив до ВРП, де частина його перероблялася, засолювалася, маринувалася й постачалася в їдальню, а частина розподілялася між співробітниками.
У червні 1944 р. була прийнята постанова про участь усього колективу інституту в роботах із відновлення навчального корпусу на Шатилівці.