Передумови створення ХІГМАОТу і ХІРЕ
Бурхливий технічний прогрес, який спостерігався в усіх галузях народного господарства СРСР наприкінці 50-х — на початку 60-х років, призвів до гострої потреби у розширенні підготовки фахівців із нової техніки.
Ідея створення нового вишу виникла наприкінці 50-х років. На Всесоюзній нараді працівників вищої освіти у Харкові було вперше запропоновано створити інститут радіоелектроніки. З цією пропозицією виступили доценти УЗПІ О. П. Дорохов, О. І. Губернаторов, декан радіотехнічного факультету ХПІ О. А. Міц. Ідея виношувалася більше п’яти років, знаходила своїх прихильників і тих, що сумнівалися в її швидкій реалізації, гальмувалася через пропозиції про збільшення прийомів студентів на факультети, які вже здійснювали підготовку фахівців радіотехнічного профілю. Неодноразово це питання обговорювалося в Харківському обкомі партії, де завідувачем відділу науки і вищої школи був В. Г. Червов. Для рішень такого глобального масштабу декан радіофізичного факультету ХДУ, доцент Б. М. Булгаков неодноразово звертався до офіційних інстанцій у Москві, був на прийомі у заступника міністра оборони СРСР. Наполегливість, віра, величезне бажання об’єднати в одному виші теоретиків і дослідників, здатних створити техніку на нових фізичних принципах, та розробників радіоелектронної апаратури змінили ситуацію.
ХІГМАОТ
Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 374 від 21.04.1962 р. «Про заходи щодо подальшого поліпшення підготовки фахівців із радіоелектроніки та електронної техніки» та наказом Міністерства ВССО УРСР № 562 від 6.08.1962 р. «Про збільшення підготовки спеціалістів із радіоелектроніки й електронної техніки» на базі Харківського гірничого інституту був створений Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки (ХІГМАОТ) Міністерства вищої, середньої спеціальної освіти УРСР.
Першотравнева демонстрація, 1964 р.
Ректором ХІГМАОТу до кінця травня 1963 р. був д. т. н., професор Д. С. Ємельянов, а після його звільнення тимчасово виконувати обов’язки призначили проректора з навчальної роботи, к. біол. н., доцента В. Г. Червова. У липні інститут очолив проректор із наукової роботи Харківського університету, к ф.-м. н., доцент О. І. Терещенко, а у вересні 1965 року — д. ф.-м. н., професор В. Л. Рвачов.
Проректорами з наукової роботи були Г. Я. Андрєєв (1962–1964), В. Л. Рвачов (1964–1966), проректорами з навчальної роботи — М. П. Гавриш (1962–1963), доцент В. Г. Червов (1963–1966), з адміністративно-господарської роботи — П. В. Новіков (1962–1966), секретарем партійного комітету — А. І. Мелекесцев.
Із моменту створення нового інституту почався складний і тривалий період реорганізації, який полягав не тільки у злитті та ліквідації багатьох кафедр і лабораторій гірничого профілю, а й в організації навчально-лабораторної бази, створенні нових факультетів, кафедр і предметних аудиторій. Це був час протистояння і боротьби між старим гірничим профілем і новим, який ще не утвердився.
Головним завданням у цей період стала масштабна робота з підбору і розподілу кадрів, формування кваліфікованого професорсько-викладацького колективу, завідувачів кафедр і деканів факультетів, перепрофілювання роботи бібліотеки по комплектуванню фонду навчальною і науковою літературою радіотехнічного профілю.
Для організації нового радіотехнічного факультету, утворення кафедр та лабораторій відбулося переведення професорів, доцентів, викладачів з інших вишів. Із Бердянського педагогічного інституту у ХІГМАОТ перейшли В. Л. Рвачов, Л. Й. Шкляров, із ХДУ — доцент, проректор із наукової роботи О. І. Терещенко, доцент, декан радіофізичного факультету Б. М. Булгаков, завідувач кафедри радіофізики, професор В. П. Шестопалов, із УЗПІ — доценти О. І. Губернаторов, О. П. Дорохов, ХПІ — доценти Є. Г. Прошкін, М. Ф. Лагутін, В. В. Толстов, В. Д. Кукуш, А. Л. Горелік та багато інших. Із Харківського обкому КПУ переведені В. Г. Червов, а згодом В. Г. Новіков, який очолив ХІРЕ.
Адам Львович Горелік — засновник у ХПІ спеціальності «Електронні прилади», працював на кафедрі основ радіотехніки, мав педагогічний і науковий досвід у галузі електронної, іонної і напівпровідникової техніки, був автором навчальних посібників «Напівпровідникові прилади» і «Промислова електроніка».
Л. Й. Шкляров, В. Л. Рвачов у першому навчальному обчислювальному центрі
У 1963 р. у ХІГМАОТ прийшли працювати 84 викладачі, з них два доктори наук, 16 кандидатів наук, 46 випускників вишів, 12 інженерів підприємств, шість випускників аспірантури, сім працівників науково-дослідних інститутів.
У 1962 р. у ХІГМАОТі діяла спеціалізована рада із присудження вчених ступенів за 11 спеціальностями (голова — проф. Д. С. Ємельянов) у складі 36 осіб, об’єднана рада трьох факультетів: автоматизації промислових процесів у гірничій промисловості, гірничого машинобудування, радіотехнічного (проф. П. П. Нестеров) за п’ятьма спеціальностями та рада факультету гірничого машинобудування (доц. Є. О. Литвиненко) за шістьома спеціальностями.
У жовтні 1963 р. наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР було затверджено склад ради Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки із присудження вчених ступенів і дозволено приймати до захисту кандидатські дисертації та присуджувати вчений ступінь кандидата технічних наук за 19 спеціальностями, сім із яких складали гірничі (окремо діяла рада факультету гірничого машинобудування).
До складу ради інституту входили 38 професорів і доцентів, головою призначено ректора, к. ф.-м. н., доц. О. І. Терещенко. Членами ради були також директори підприємств В. В. Крихтін і Б. Я. Сєдов.
Також затверджено склад об’єднаної ради факультетів автоматизації виробничих процесів, радіотехнічного й обчислювальної техніки із присудження учених ступенів, якій дозволено приймати до захисту кандидатські дисертації і присуджувати ступінь кандидата технічних наук із подальшим затвердженням цих рішень радою інституту за 12 спеціальностями. Головою ради був д. ф.-м. н., проф. В. Л. Рвачов, а членами ради — чл.-кор. АН УРСР, к. ф.-м. н., доц., директор Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР О. Я. Усиков та його заступник, д. т. н., проф. С. Я. Брауде.
Період 1962–1965 рр. був часом масштабних змін: утворення нових факультетів, кафедр, спеціальностей, навчальних і наукових лабораторій, оснащення їх новим обладнанням, придбання нової обчислювальної техніки та створення на базі ЕЦОМ «Мінськ-14», «Мінськ-2» і «Урал-2» першого навчального обчислювального центру. У цей час також проводилася розробка навчальних курсів для нових спеціальностей та здійснювався підбір педагогічних кадрів із молодих спеціалістів та аспірантів.