У Харківському гірничо-індустріальному інституті діяло 32 кафедри: основ марксизму-ленінізму (проф. Л. М. Альтшулер, К. М. Гуревич), іноземних мов (доц. Г. О. Лошакова), військової і фізичної підготовки (підполковник В. С. Строганов, генерал-майор В. П. Дмитрієв), вищої математики (проф. О. Б. Тіц), фізики (А. І. Крутько, проф. А. О. Слуцкін, доц. Л. І. Шингарьов), хімії (доц. М. Д. Агєєв), нарисної геометрії і графіки (Т. І. Куцин). До складу будівельного факультету увійшли кафедри, які існували до війни: будівельного виробництва (проф. Ю. М. Лейбфрейд), будівельної механіки (доц. В. П. Манжаловський), будівельних матеріалів (В. О. Терещенко, доц. Б. І. Дмитрієв), прикладної механіки та деталей машин (доц. М. М. Гіршберг), водопостачання й каналізації (доц. М. І. Кондратьєв), дерев’яних конструкцій (в. о. проф. М. С. Черкасов), металевих конструкцій (доц. Д. І. Рубінштейн), залізобетоних конструкцій (проф. С. Ю. Фрайфельд), основ і фундаментів (проф. Ф. О. Беляков), теплопостачання і вентиляції (доц. Б. М. Лобаєв), теоретичної механіки (доц. Ю. В. Епштейн), архітектурних конструкцій (доц. М. М. Петлін), геодезії (доц. М. І. Груздєв), образотворчих мистецтв (проф. О. О. Кокель), архітектурного проектування і композицій (доц. Д. Р. Торубаров, доц. В. І. Пушкарьов, Н. М. Подгорний), вищої геодезії, астрономії і картографії (проф. Б. П. Остащенко-Кудрявцев).
Нові спеціальні кафедри увійшли до машинобудівного факультету: технології металів (доц. В. К. Нікітін), промислового транспорту (проф. Д. Н. Тамарін), гірничих машин (І. М. Непомнящий), гірничої електротехніки (І. М. Золотар), гірничої справи і збагачення, технології машинобудування (в. о. проф. П. З. Пінскер).
У воєнний період особливе значення мала кафедра військової та фізичної підготовки, яка прищеплювала студентам військову дисципліну, стійкість, витривалість, виховувала патріотизм і мужність. Усі організаційні питання з міських та інститутських змагань лягали на начальника військової кафедри і старшого викладача фізпідготовки М. С. Клещенка.
У жовтні 1944 р. відбулася загальноміська традиційна естафета по маршруту ХТЗ–Палац піонерів (пл. Тевєлєва), присвячена 27 річниці Жовтневої соціалістичної революції. В естафеті взяли участь 32 команди. За участь і за призове друге місце серед вишів та четверте місце по місту команда ХГІІ була нагороджена грамотою.
Кафедра проводила курс військового навчання за спеціальною програмою вишів, результатом якого для студентів четвертого курсу був державний військовий іспит, після якого студентам присвоювали звання сержантів запасу інженерних військ. У березні 1948 р. наказом МВО СРСР і Головнокомандувача сухопутних військ Збройних сил СРСР була скасована військова підготовка жінок — студентів вишів. Другого червня 1945 р. проводилася інститутська спартакіада, в якій брали участь волейбольні, легкоатлетичні, шахово-шашкові команди будівельного, машинобудівного факультетів та підготовчого відділення.
За роки існування інститут підготував 125 молодих інженерів, із них будівельників — 71, архітекторів — 12, шестеро картографів-геодезистів, дев’ятеро астрономо-геодезистів, десятеро аерофотогеодезистів, семеро гірничих механіків. Післявоєнний випуск інженерів позначився високою якістю підготовки фахівців: зі 125 на «відмінно» захистили дипломні проекти 79 осіб, на «добре» — 34.
О. О. Кокель
Професор кафедри малюнка і живопису
У січні 1946 р. згідно з наказом Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР № 890-а від 30.11.1945 р. у ХГІІ були відкриті однорічні курси техніків вузької спеціальності промислового та цивільного будівництва, які закінчили вісім виробничників (за направленням шахтобудівельних і відновлювальних трестів).
У 1946 р. відбулася реорганізація Наркомату вугільної промисловості, і ХГІІ перейшов у підпорядкування Наркомату будівництва паливних підприємств СРСР, а після реорганізації наркоматів, із квітня 1946 р., — Міністерству вищої освіти СРСР.
Щоб забезпечити прийом студентів на 1947–1948 навчальний рік, у травні на два тижні були відряджені 25 викладачів і співробітників у райони Донбасу, Харківської, Бєлгородської областей, Суми, Полтаву для популяризації спеціальностей інституту з метою агітації вступу до вишу.
У серпні 1947 р. на перший курс було зараховано 325 студентів на спеціальності «Розробка пластових родовищ», «Гірнича електромеханіка», «Гірничі машини», «Промисловий транспорт», «Маркшейдерська справа», «Шахтне будівництво». У вересні і жовтні 1947 р. студенти першого курсу гірничо-електромеханічного факультету виїхали в колгосп для надання допомоги у збиранні врожаю.
У зв’язку з новим набором першокурсників була налагоджена робота гірничо-електромеханічного факультету (декан — К. П. Тимчук), проводилася також інтенсивна робота із введення в експлуатацію лабораторій гірничої електротехніки, гірничих машин, рудничного транспорту, гірничої механіки, фізики, хімії, опору матеріалів, електротехніки.
За час існування Харківського гірничо-індустріального інституту тут працювали:
- доктори фізико-математичних наук В. Ф. Бржечко, Я. Л. Геронімус, Б. П. Остащенко-Кудрявцев, О. Ф. Сердобинський, чл.-кор. АН УРСР А. О. Слуцкін;
- доктори технічних наук Ф. О. Беляков, С. Г. Вессельман, М. Г. Малишевський, К. В. Понько, чл.-кор. АН УРСР А. П. Філіппов, С. Ю. Фрайфельд;
- професори А. М. Гінзбург, Г. І. Дешаліт, М. Д. Єлисєєв, О. О. Кокель, Р. В. Кутепов, Ю. М. Лейбфрейд, Д. Н. Тамарін, Н. С. Черкасов, Д. С. Черкес.
У травні 1946 р. пішов з життя професор О. Ф. Сердобинський.
Анатолій Петрович Філіппов — заслужений діяч науки і техніки УРСР, академік АН УРСР, відомий учений у галузі механіки. Його основні наукові дослідження були присвячені теорії пружності, теорії коливань механічних систем. Він також завідував відділами у лабораторії гідравлічних машин АН УРСР та в Інституті проблем машинобудування.
О. О. Кокель — видатний живописець, педагог-теоретик, який розробив власну педагогічну систему, засновник чуваського професійного образотворчого мистецтва, працював у художньому інституті. У Чебоксарському державному університеті створена проблемна науково-дослідна лабораторія О. О. Кокеля, в якій сьогодні досліджується життя і творчість художника.