Факультет створений в Харківському інституті гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки (ХІГМАОТ) у вересні 1964 р. і названий факультетом радіофізики та електроніки. Першим його деканом став доцент Булгаков Борис Михайлович, фахівець в галузі радіофізики, який раніше очолював радіофізичний факультет в ХДУ.
Велика заслуга у створенні факультету належить колишнім керівникам інституту – ректору ХІГМАОТ доценту Терещенку Олексію Івановичу, проректору з навчальної роботи доценту Червову Василю Григоровичу і декану радіотехнічного факультету доценту Кукушу Віталію Дмитровичу.
У 1964 р. здійснено перший прийом студентів на факультет радіофізики та електроніки за спеціальностями 0704 – «Радіофізика та електроніка» (РФ), 0612 – «Промислова електроніка» (ПЕ) і 0611 – «Електронні прилади» (ЕП). Спеціальність РФ у вузі була відкрита вперше, а спеціальності ПЕ і ЕП переведені з радіотехнічного факультету ХІГМАОТ. Перший прийом на спеціальність ПЕ здійснений в 1962 р., а на ЕП – у 1959 р. Спеціальність ЕП бере початок з ХПІ.
У вересні 1966 р. факультет радіофізики та електроніки розділився на два самостійні: факультет радіофізики – РФ (декан доц. Булгаков Б.М.) та факультет електроніки – ЕЛ (декан доц. Хорошайло Євген Степанович). До факультету радіофізики відійшли кафедри фізики НВЧ, радіофізики, фізики плазми, загальної фізики, знову утворена кафедра фізичних основ електроніки – ФОЕ (зав. каф. доц. Булгаков Б.М.) і переведена на цей факультет кафедра вищої математики (зав. каф. доц. Глускін Л.М.). На факультеті електроніки – попередника факультету електронної техніки – залишилися кафедри електронних приладів, промислової електроніки, конструювання та технології електронних приладів. Вже у 1965 р. стало зрозуміло, що потрібна кафедра, яка займалася б більш широким колом електроних пристроїв – загальні і спеціальні (вимірювальні) підсилювачі, електронні пристрої автоматики і обчислювальної техніки – така кафедра була створена в 1966 р. Вона отримала назву “Кафедра технічної електроніки”. Очолив кафедру к.т.н., проф. Іван Пилипович Огороднейчук, вихованець школи проф. Є.Я. Іванченка. Він захистив кандидатську дисертацію, мав великий досвід наукової та педагогічної роботи, був докторантом, мав школу аспірантів, з яких багато хто став кандидатами наук. Крім знову утвореної в тому ж році кафедри технічної електроніки – ТЕ (зав. каф. доц. Огороднійчук І.П.), на факультет електроніки перевели ще кафедру хімії (доц. Півненко В.П.), кафедру охорони праці (доц. Лазаренко О.О.) та кафедру механіки (доц. Глушко Г.С.).
З 1968 р. кафедрою фізики завідує доц. Червов В.Г., а кафедрою електронних приладів з 1970 р. – доц. Хорошайло Є.С.
У період становлення вузу велика увага ректорату та керівництва обох факультетів приділялася підбору кадрів. У цей час з ХДУ приходять доктор фіз.-мат. наук, професор Шестопалов В.П., визначний фахівець в галузі радіофізики, згодом дійсний член Національної Академії наук України, який очолив Інститут радіофізики та електроніки (ІРЕ) НАНУ, і кандидат фіз.-мат. наук, доцент Якименко І.П. – пізніше доктор фіз.-мат. наук, зав. відділом Інституту теоретичної фізики НАНУ (Київ). Для завідування кафедрою конструювання і технології електронних приладів був запрошений головний інженер полтавського підприємства п/я 22 (пізніше – завод «Знамя») Лисенко Л.Г., який мав також досвід практичної роботи на підприємствах електронної промисловості Підмосков’я та за кордоном.
У цей час на кафедрах факультету працювали молоді викладачі та аспіранти – випускники ХДУ: Литвиненко Л.М., Третьяков О.М., Цвик О.І. (кафедра радіофізики); Фісун А.І. (кафедра ФОЕ); Назаренко Л.А. (кафедра фізики плазми). Нині усі вони стали відомими вченими, докторами фіз.-мат. наук. Наприклад, Литвиненко Л.М. – директор Радіоастрономічного інституту Національної Академії наук України, академік НАНУ, Назаренко Л.А. – зав. відділом в ННЦ «Інститут метрології», лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України 2002 р.
Триває інтенсивна робота зі створення матеріально-технічної бази для навчального процесу та наукових досліджень. Велику допомогу в цьому надають промислові підприємства та інші вузи. Разом з викладачами працюють студенти і аспіранти.
Відкривається вечірня та заочна форми навчання.
У 1968 р. відбувається нова реорганізація в структурі вузу. Оскільки відповідно до рішення Мінвузу УРСР з 1969 р. спеціальність «Радіофізика та електроніка» повинна бути переведена в ХДУ, а «Промислова електроніка» – в ХПІ, то факультет радіофізики розформовується (наказ по ХІРЕ № 546-р від 9.10.68 р .). Всі кафедри переводяться на факультет електроніки, деякі з них – кафедри радіофізики, фізики плазми та промислової електроніки – лише тимчасово, і до 1971 р. вони закриваються.
До вересня 1969 деканом факультету електроніки працює Булгаков Б.М., а потім його змінює доцент Коновалов Володимир Омел’янович, фахівець в галузі фізики НВЧ. В історії факультету Коновалов В.О. був наймолодшим з усіх колишніх керівників факультету – він став деканом у 31 рік.
На початок роботи Коновалова В.О. на новій посаді проходить процес переведення зазначених вище спеціальностей в інші вузи і закриття їх профілюючих кафедр: радіофізики, фізики плазми та промислової електроніки. На факультеті електроніки залишилася тільки спеціальність ЕП, яка була єдиною на факультеті аж до 1982 р. Щорічний план прийому студентів на цю спеціальність за денною, заочною та вечірньою формами навчання становив 150 чол.
Крім профілюючої кафедри ЕП, у підготовці дипломників спеціальності ЕП (ЕПП) до 1999 р. на рівних умовах брала участь і випускаюча кафедра фізики НВЧ (з 1991 р. – ФОЕТ). У зв’язку з цим на факультеті за однієї спеціальності одночасно працювали дві державні екзаменаційні комісії (ДЕК) із захисту дипломних проектів. Іноді створювався і третій ДЕК, в 80-90 рр. він працював про НВО «Хартрон» для студентів, які виконували там дипломні проекти.
З вересня 1971 р. по червень 1972 Коновалов В.О. проходив наукове стажування в Колумбійському університеті (м. Нью-Йорк, США). Протягом цього часу обов’язки декана факультету електроніки виконував доцент кафедри фізики Денисов Сергій Сергійович.
В цей час відрядження вчених у країни, як говорили тоді, капіталістичного табору були досить рідкісним явищем. Подією для факультету в кінці 60-х і на початку 70-х років були річні стажування викладачів – Лавриновича М.А. у ФРН, ШеЇна О.Г. в Японії, Лисенка Л.Г. і Коновалова В.О. в США, поїздки Терещенка О.І. до Голандії.
За підсумками соцзмагання факультет електроніки неодноразово посідав перше місце серед 5 факультетів вузу. У цей час у структуру ХІРЕ, крім факультету електроніки (ЕЛ), входили факультети: радіотехнічний (РТ), конструювання радіоапаратури (КР), обчислювальної техніки (ОТ) та систем управління (СУ).
Описуваний період характеризується помітним збільшенням обсягу госпдоговірних науково-дослідних робіт (НДР) на факультеті, істотним зростанням числа захистів кандидатських дисертацій. У 1967 р. докторську дисертацію захищає Терещенко О.І., в 1970 р. – Огороднійчук І.П., в 1975 р. – Шеін О.Г.
У 1974 р. розформовується кафедра хімії, в 1975 р. – кафедра фізичних основ електроніки. Кафедра технічної електроніки (ТЕ) в 1974 р. переводиться на факультет конструювання радіоапаратури (КР), на факультет електроніки її повернули у вересні 1982 р.
У січні 1975 р. деканом факультету обирається доцент Бих Анатолій Іванович, фахівець у галузі опто- та рідиннофазної електроніки.
У цей період на факультеті 4 кафедри: фізики, фізики НВЧ, електронних приладів (з 1974 р. – завідувач доц. Шеін О.Г.) та теоретичних основ електроніки (з 1970 р. – завідувач проф. Смеляков В.В.). Проф. Смеляков В.В. прийшов в ХІРЕ з Харківського вищого військово-інженерного командного училища ім. Маршала Радянського Союзу Н.І. Крилова – ХВВКІУ і змінив на посаді завідувача кафедри доц. Лузганова В.М., який завідував кафедрою з 1969 р. Кафедра конструювання та технології електронних приладів розформовується в 1974 р., і основна частина співробітників переходить на кафедру ЕП.
З метою зближення процесу підготовки фахівців з виробництвом при ВО «Комунар» відкрито філію факультету електроніки. Лекції студентам-вечірникам, що працюють на заводі, читають викладачі вузу в приміщенні середньої школи № 100 (Помірки).
Викладачі факультету регулярно їздять у Світловодськ (Кіровоградська обл.) для занять зі студентами-заочниками, з яких формувалися академічні групи. У більшості своїй заочники спеціальності ЕП працювали на заводі чистих металів і на радіозаводі. З цими підприємствами також встановлюються наукові зв’язки. У Світловодську функціонував загальнотехнічний факультет (ЗТФ) інституту з дворічним навчанням, по закінченні якого студенти продовжували навчання в Харкові.
Модернізуються навчальні плани – йде посилення теоретичної та практичної підготовки у галузі мікроелектроніки.
У вересні 1980 р. деканом факультету стає доцент Биков Михайло Макарович, фахівець в області радіофізики та квантової електроніки.
Важливими подіями наступного періоду варто вважати підготовку і відкриття нової спеціальності 0627 – «Електронні медичні апарати» (ЕМА) при кафедрі технічної електроніки (ТЕ), керованої проф. Огороднійчуком І.П. У вересні 1982 р. здійснено перший прийом студентів на спеціальність ЕМА. На 25 планових місць абітурієнти подали 93 заяви, і перша академічна група була повністю укомплектована золотими медалістами. Це був рекордний конкурс серед всіх існуючих у той період спеціальностей вузу.
З лютого 1980 р. по серпень 1982 кафедру фізики очолює доцент Денисов С.С., спеціаліст з фізики оптичних та емісійних явищ. Його змінив запрошений з ХФТІ відомий вчений в галузі техніки прискорювачів елементарних частинок професор Гришаєв І.А. – учень академіка Синельникова К.Д. Останній свого часу працював разом з Капицею П.Л. в Кембриджі у самого Е. Резерфорда. У вересні 1982 р. кафедра фізики переходить на факультет КРОА (нині факультет електронних апаратів – ЕА). З 1984 р. на чолі кафедри фізики стає доц. Козарь А.І., а з 1997 р. і по теперішній час нею завідує проф. Стороженко В.О. (до речі-випускник факультету).
У серпні 1983 Биков М.М. стає першим проректором ХІРЕ, а факультет електроніки очолює доцент Солоха Володимир Порфирович.
На початку 80-х особлива увага приділяється практичній підготовці фахівців. Зміцненню зв’язків вузу з виробництвом сприяло відкриття філій кафедри ЕП в СКТБ «Кінескоп» (Львів) та на заводі «Гравітон» (Чернівці), а також філій кафедри фізики НВЧ в ІРЕ АН УРСР і на заводі «Знамя» (Полтава).
Триває розпочата в 1975 р. і закінчилася в 1988 р. підготовка інженерів за фахом ЕП для союзних республік, переважно для Азербайджанської РСР. З цією метою в плані прийому студентів щорічно виділялося 10 місць, а вступні іспити і конкурс у відповідні організації проводили безпосередньо в республіках. Багато хто приїжджав на навчання до ХІРЕ і крім виділеної квоти. За допомогу, надану в підготовці кваліфікованих кадрів для електронної промисловості, на початку 80-х років Рада Міністрів Азербайджану направила на адресу ректорату та факультету лист подяки.
У зв’язку зі зміною номенклатури спеціальностей у системі вищої освіти СРСР з 1988 р. спеціальність ЕП перейменовується в «Електронні прилади та пристрої» – ЕПП (20.04), а спеціальність ЕМА – в «Біотехнічні та медичні апарати і системи» – БТМАС (19.05). У відповідності з назвами та новими кваліфікаційними характеристиками спеціальностей відбуваються зміни в навчальних робочих планах.
У 1991 р. змінюються назви профілюючих кафедр: кафедра ЕП тепер називається «Електронні прилади та пристрої» (ЕПП), кафедра ТЕ – «Біомедична електроніка» (БМЕ), кафедра ФНВЧ – «Фізичні основи електронної техніки» (ФОЕТ), а загальнотехнічна кафедра ТОЕ отримує назву кафедри теоретичної електротехніки та електроніки (ТЕЕ). Кафедру ЕПП очолює доцент Ванцан В.М. (з 1985 р.), кафедру ФОЕТ – доцент Биков М.М. (з 1988 р.), кафедру БМЕ – доцент Мустецов Н.П. (з 1991 р.), кафедру ТЕЕ – доцент Бих А.І. (з 1979 р.).
Зростає кадровий потенціал факультету, докторські дисертації захищають Бих А.І. (1990 р.), а потім випускники докторантури – Семенець В.В. (1992 р.), Руженцев І.В. (1994 р.), Чурюмов Г.І. (1997 р.).
У 1991 р. факультет електроніки отримує назву – факультет електронної техніки (ФЕТ).
З січня 1995 р. деканом факультету стає професор Олександров Юрій Миколайович – фахівець в області радіофізики та електроніки.
У тому ж році при кафедрі БМЕ відкривається нова спеціальність 7.090803: «Фізична та біомедична електроніка» (ФБЕ), що прийшла на зміну спеціальності 7.090806: «Біомедична електроніка» (БМЕ), яка в 1994 р. також змінила спеціальність БТМАС. Спеціальності ЕПП в 1998 р. привласнений шифр 7.090802.
Кафедра БМЕ є профілюючою і для спеціальності 7.091002 – «Біотехнічні та медичні апарати та системи» (БТМАС), яка в 1995 р. була відкрита у вузі повторно, але вже на факультеті електронних апаратів. Тим не менше, дисципліни біотехнічного характеру для студентів цієї спеціальності та дипломування ведуть викладачі кафедри БМЕ.
З метою зближення національної системи освіти з концепцією освіти, прийнятої в західних країнах, з 1995 р. замість багаторічної інститутської підготовки інженерів вводиться університетська, так звана багатоступенева система – бакалавр, спеціаліст (інженер), магістр. Ці перетворення вимагали від колективу викладачів значних зусиль з розробки нового методичного забезпечення навчального процесу та модернізації навчальної бази. У вересні 1995 р. на факультет ЕТ переходить кафедра фізвиховання.
У липні 1996 р. відбувається об’єднання кафедр ЕПП та мікроелектроніки – МЕЛ (остання раніше відносилася до факультету електронних апаратів), а також – кафедр БМЕ і ТЕЕ.
У 1998 р. відбувся останній випуск студентів-вечірників спеціальності ЕПП, так як припинила існування вечірня форма навчання. Система заочного навчання збереглася. На спеціальність ЕПП після дворічної перерви в 1998 р. відновлений прийом заочників. З 2003 р. відкрита заочна форма навчання за фахом ЛОЕТ.
На стаціонарному відділенні перші фахівці з освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальностями ЕПП, ЛОЕТ, БМЕ і БТМАС були випущені в червні 1999 р. Майже всі вони продовжували навчання на факультеті, і через рік більшість з них отримала кваліфікацію інженера, а 14 випускників стали магістрами .
2000 є роком відкриття на факультеті при кафедрі МЕПП нової спеціальності: 7.090801 – «Мікроелектроніка і напівпровідникові прилади» (МНП). До цього часу ВНЗ східного регіону України таких фахівців не готували, не дивлячись на те, що сам Харків має низку найбільших в масштабах колишнього Радянського Союзу підприємств радіоелектронного профілю. Тут розробляється і випускається сучасне електронне устаткування, в тому числі і вироби в мікроелектронному виконанні, призначені, наприклад, для використання в космічних апаратах.
У ці роки захистили докторські дисертації М.М.Рожицький (1999), І.О.Сухоіванов і І.Б.Свирь (2002).
З 2002р. при спеціальності МНП відкрита спеціалізація «Наноелектроніка і нанотехнології», а при спеціальності ЕПП – спеціалізація «Електроніка транспортних засобів і сервісних технологій».
У 2003/04 навчальному році вуз перейшов від традиційної семестрової форми організації навчального процесу до так званої кредитно-модульної системи, прийнятою у відповідності з наміром України вступити в єдиний загальноєвропейський освітній простір (Болонський процес). У 2008 році Україна офіційно приєдналась до європейського освітнього простору.
В 2006 році деканом факультету стає професор Васянович А.В. – фахівець в галузі радіофізики, випускник факультету.
Вводиться новий перелік напрямів, за якими ведеться підготовка за освітньо-кваліфікаційним рівнем-бакалавр:
- біомедична інженерія (6.051402) – профілююча кафедра біомедичних електронних пристроїв та систем;
- оптотехніка (6.051004) – профілююча кафедра фізичних основ електронної техніки;
- мікро-та наноелектроніка (6.050801) – профілююча кафедра мікроелектроніки, електронних приладів та пристроїв;
- електронні пристрої та системи (6.050802) – профілююча кафедра мікроелектроніки, електронних приладів та пристроїв.
З 2010 року на факультеті захищено 9 кандидатських та 1 докторська дисертація Аврунін О.Г. – 2013
У 2017 році факультет отримує назву – факультет електронної та біомедичної інженерії (ЕЛБІ).
На факультеті 4 кафедри:
мікроелектроніки, електронних приладів і пристроїв – МЕПП (зав. каф. проф. Бондаренко І.В.);
фізичних основ електронної техніки – ФОЕТ (зав. каф. проф. Мачехін Ю.П.- з 2006 року);
біомедичної інженерії – БМІ (зав. каф. проф. Аврунін О.Г.);
фізичного виховання та спорту – ФВС (зав. каф. проф. Танянський С.Ф.).
Кафедрами факультету ведеться широкий спектр наукових досліджень, основними напрямками яких є: фундаментальні дослідження й розробка нових електронних пристроїв і систем для медицини, охорони здоров’я й екології; нанотехнології в сенсориці біооб’єктів і об’єктів навколишнього середовища; скануюча мікрохвильова мікроскопія напівпровідникових структур, високотемпературних надпровідників і діелектриків; фотоелектричні перетворювачі для сонячної енергетики, фізика квантово-розмірних структур; фемтосекундні лазери, їх практичне застосування в нанотехнологіях та оптичному зв’язку; напівпровідникові та чип лазери для нанотехнологій та ін.
Ці напрямки реалізовуються завдяки виконанню держбюджетних тем, госпдоговорів, договорів про науково-технічну співпрацю, та міжнародних стажувань співробітників, аспірантів та студентів.
Результати науково-технічної діяльності факультету широко обговорюються на науково-технічних конференціях, представляються на виставках науково-технічних досягнень, публікуються у вітчизняних і закордонних виданнях. Оригінальні розробки співробітників і студентів факультету захищені патентами на винаходи й корисні моделі.
За останні п’ять років на факультеті захистили докторські дисертації Бондаренко І.М., Аврунін О.Г., Музика К.М., Висоцька О.В. та кандитатські дисертації Федотов П.Д., Герасименко М.В., Бородкіна А.М., Печерська А.І., Страшненко Г.М., Березовська І.В., Кухаренко Д.В., Кнігавко Ю.В., Сушко О.А., Утицьких Т.В., Владов С.В., Селіванова К.Г., Тимкович М.Ю., Фарук Хушам Ісмаіл Саед.
Зараз на факультеті навчається близько 350 студентів. Професорсько-викладацький склад нараховує 77 осіб (без урахування сумісників), у тому числі 11 докторів наук і професорів, а також 33 кандидатів наук і доцентів. Слід відмітити, що кількість викладачів з науковим ступенем складає 58%.
Випускників факультету відзначає не лише широта профілю підготовки, але й глибокі знання з фундаментальних дисциплін та вміння самостійно здобувати інформацію убудь-якій сфері знань. Це дозволяє легко адаптуватися не тільки в різних напрямах електроніки, але й за її межами.
На факультеті за останні роки проводиться широкий спектр наукових робіт за напрямками:
- Оборонного характеру, у сфері лазерної, оптико-електронної, мікро-, нано- системної, біомедичної та НВЧ техніки;
- Фотоніки та волоконної оптики;
- Інформаційних технологій в області біомедичної інженерії, оптики та електроніки;
- Програмно-інформаційного забезпечення мікрохвильової мікроскопії 3-D діагностики електрофізичних характеристик мікро- та нанорозмірних структур
- Вдосконалення напівпровідникових перетворювачів сонячної енергії;
- Електродинаміки зондових структур мікрохвильової мікроскопії;
- Мікропроцесорних та мікроконтролерних систем;
- Створення біомедичних систем;
- Обробки біомедичних зображень і даних
- Електрохемілюмінесценціі і нанофотоніки та інших.
За цими напрямками проведені та ведуться госпдоговірні, бюджетні та міжнародні наукові проекти, з загальним фінансуванням близько 10 млн.грн.
Постійно зростають на факультеті і наукові здобутки на міжнародному рівні.
Науковцями факультету, Жолудовим Ю.Т., Сніжком Д.В. і Музикою К.М., починаючи з 2015 року, неодноразово було отримано гранти Академії наук Китаю, за напрямками роботи лабораторії аналітичної оптохемотроніки.
Продовжено більш десятирічне співробітництво з Ганноверським університетом ім. Вільгельма Лейбніца за міжнародними програмами BMBF, TEMPUS, DAAD, Erasmus+. В 2016 році вперше в Україні в лабораторії професора Авруніна був реалізований двосторонній обмін студентів з Німечиною за програмою Еrasmus+. Завдяки обладнанню закордонні студенти з Німеччині та Туреччини обрали проходження магістерської практики в лабораторіях кафедри БМІ. За останні 3 роки вже близько 20 студентів з факультету проходили тривале навчання за міжнародними програмами у Франції, Німеччині та Польші Також великим здобутком є наукове співробітництво з Чанчунським інститутом прикладної хімії (Китай) та отриманий нещодавно (в цьому місяці) науковий проект з Інститутом мультифазних процесів Університету імені Лейбніца м Ганновер.
На кафедрі БМІ молоді науковці кафедри приймають активну участь у міжнародних наукових конференціях високого рівня, як в Україні, так і за кордоном. По результатам співпраці за міжнародними проектами створено навчально-наукові лабораторії Медичних 3D-технологій та Медико-біологічних досліджень, в яких мається найсучасніше обладнання для проведення наукових, навчальної роботи, майстер-класів та воркшопів.
На кафедрі ФОЕТ викладачами кафедри, молодими науковцями, магістрантами та аспірантами опубліковано понад 140 статей , доповідей за кордоном -55, публікації студентів -93. отримано 5 патентів.
За кордоном у Франції навчаються 2 магістра.
Студенти кафедри щорічно приймають участь у всеукраїнських студентських наукових робіт.
На кафедрі МЕЕПП молодими науковцями, магістрантами та студентами кафедри опубліковано понад 120 тез доповідей на Міжнародних молодіжних форумах і конференціях, а також представлено 50 експонатів в розділі «Програмно-апаратні розробки, прилади та пристрої».
У 2019 році студенти кафедри зайняли призові місця на ІІ етапі Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Електроніка», м. Суми.
Також на факультеті сформовані наукові школи:
- «Радіохвильова та інфрачервона діагностика матеріалів, середовищ та об’єктів» Гордієнка Ю.О.
- «Біомедичної інженерії» професорів Биха А.І. та Авруніна О.Г.
- «Електрохемолюмінісценції та нанотехнологій в медицині» Рожицького М.М.
Досягнення факультету Електронної та біомедичної інженерії в минулому і сьогоденні вселяють впевненість в його майбутньому процвітанні.