19.11.2025
17 листопада 2025 року в ХНУРЕ відбулася зустріч, присвячена Міжнародному дню толерантності, під час якої учасники обговорили проблеми культури взаємоповаги, безбар’єрності та прийняття.
Зустріч організували служба доступності «ХНУРЕ без обмежень» спільно з музеєм історії ХНУРЕ, а провели запрошені спікерки з Києва:
• Наталія Сиротич — психологиня,
• Йосафата Сиротич — амбасадорка безбар’єрності.
Під час зустрічі було обговорено питання, як формувати в університетській спільноті атмосферу, де кожен почувається цінним, унікальним і прийнятим.
На початку учасники поділилися власними асоціаціями до слова «толерантність», для кого що воно значить.
Пані Наталя поділилась цікавими метафорами про толерантність, як про сад, оркестр, окуляри.
Сад — це, як простір різноманіття. Кожна рослина у ньому має свій ритм росту й красу, місце зростання, свої особливості та ролі. І в цьому є різноманітність, можливо було б і цікаво, красиво сад лише з одних ромашок, троянд, чи будь-якої іншої квітки або рослини, про те він би був одноманітним, але як би світ не намагався зробити всіх однаковими — сила саме у відмінностях, взаємодії та підтримці.
Оркестр — про співпрацю. Коли кожен виконує свою партію, тоді з’являється гармонія. Хоча комусь може і не подобатись якийсь музичний інструмент, його гра, звучання, як і окремо кожна людина, але коли разом – це гармонійна взаємодія та підтримка.
Окуляри — це про емпатію. Вміння «приміряти» інше бачення світу допомагає нам зрозуміти, що почуття кожної людини унікальні.
«Людина не мусить бути на когось схожою, щоб бути гідною»
«Не бійся бути незвичним — це нормально»
Говорили й про те, що емоційний інтелект — це ключ до толерантності. Його можна розвивати, вимірювати і підсилювати.
Друга частина зустрічі була присвячена темі безбарʼєрності.
Зробили важливий висновок, що толерантність — це про сприйняття,
безбар’єрність — це про дії.
Тут була метафора про двері, які відкриваються автоматично, тобто доступність у всьому та для кожного.
Спікерки розповіли про 6 видів безбар’єрності, які формують доступність у повсякденному житті:
• фізичну
• соціальну (можливість танцювати, вести блог, бути активним у будь-якому віці — без ейджизму)
• економічну (наприклад, наявність безлактозних страв в їдальні)
• цифрову (простий інтерфейс, зрозуміла мова, доступ до інтернету)
• інформаційну
• комунікаційну.
Окремо звернули увагу на те, що шрифт Times New Roman, не є безбар’єрним, адже має маленькі зрізи, які ускладнюють сприймання для людей з дислексією.
Інклюзія — це результат безбар’єрності.
Як говорити коректно?
Головним принципом коректного спілкування є: спочатку — людина, в потім ознака, статус (людина з інвалідністю, людина з порушеннями зору, людина з епілепсією)
Розглянули приклади некоректних та коректних звернень.
«особливі потреби» — не є коректним
Можливо вживання такого виразу лише в освіті щодо дітей з особливими освітніми потребами
«бабуся/дідусь» щодо незнайомих людей — некоректно
Також нагадали про силу емпатії:
«Емпатія тримається не на судженні, а на фактах», а «найбільшим бар’єром є байдужість».
