ЛУКІН Григорій Григорович
Директор Харківського гірничого інституту
(1944–1952)
Народився 29 грудня 1894 р. у м. Жлобин (Білорусь) у сім’ї залізничника.
Протягом 1913–1916 рр. навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. З 1924 р. до 1930 р. працював референтом у народному комісаріаті землеволодіння УРСР (Харків), а в 1931 р. із відзнакою закінчив ХІБІ.
Працював у будівельних-проектних організаціях, Державному інституті проектування, де обіймав посади конструктора, інженера, начальника цеху дерев’яних конструкцій.
У цей час брав участь у відновленні та будівництві понад 50 залізничних мостів, розробив низку проектів найважливіших споруд промислового, суспільного й оборонного значення. Він є автором низки друкованих праць, зокрема:
- «Таблиці для розрахунку дерев’яних кроквяних ферм» (1933);
- «Зразковий проект дерев’яної кроквяної ферми на врубах» (1955) тощо.
У червні 1933 р. Григорій Лукін почав викладати у ХІБІ:
- пройшов шлях асистента кафедри дерев’яних конструкцій (за сумісництвом);
- доцента (1934–1936);
- декана вечірнього відділення інженерно-будівельного факультету (1936–1938);
- завідувача підготовчих курсів (1938–1939);
- начальника навчальної частини (1939–1942).
Після злиття ХІБІ з Московським гірничим інститутом Г. Г. Лукін обіймав посаду завідувача кафедри будівельних конструкцій, декана інженерно-будівельного факультету, очолював місцевий комітет (1942–1943).
Протягом 1944–1952 рр. Григорій Григорович був директором ХІБІ та водночас завідувачем кафедри інженерних конструкцій і гірничотехнічних споруд (1948–1949, 1953–1955, 1958–1963). Після ліквідації кафедри переведений на посаду доцента кафедри опору матеріалів (1963–1966).
Нагороджений:
- медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» (1946);
- орденом «Знак Пошани» (1953).
За наказом Міністерства вугільної промисловості СРСР у 1949 р. йому присвоєно персональне звання гірничого директора.