Коржик Михайло Васильович

Коржик Михайло ВасильовичКОРЖИК Михайло Васильович
Директор Харківського гірничого інституту
(1952–1956)

Народився 21 листопада 1904 р. у с. Кругляки Мінської губернії (Білорусь) у родині селянина.

У 1923 р. вступив на вечірні підготовчі курси Ленінградського індустріального політехнічного технікуму. У 1928 р., після закінчення цього навчального закладу, три роки працював геодезистом Держземтресту у Нижньому Новгороді.

У 1931 р. Михайло Васильович отримав направлення у Свердловський гірничий інститут, який закінчив із відзнакою у 1937 р. Здобувши вищу освіту, працював головним маркшейдером та заступником головного інженера на Сарановському руднику. З 1939 до 1942 р. навчався в аспірантурі та викладав на кафедрі маркшейдерської справи СГІ.

Упродовж 1942–1945 рр. М. В. Коржик брав участь у боях на Калінінському, Брянському, Центральному, I і II Українських та I Білоруському фронтах, був помічником начальника 8 відділення штабу 2-ої танкової армії.

Нагороджений:

  • орденом Вітчизняної війни I і II ст.;
  • орденом Червоної Зірки;
  • медаллю «За оборону Сталінграда»;
  • медаллю«За звільнення Варшави»;
  • медаллю«За взяття Берліна»;
  • медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».

У 1948 р. захистив кандидатську дисертацію. Йому присвоєно персональне звання гірничого директора III (1948) та II (1953) рангів.

Серед головних наукових праць ученого:

  • «Застосування фотограмметрії для зйомки відкритих гірничих робіт» (1941);
  • «Маркшейдерський облік втрат при розробці вугільних родовищ» (1949).

Після закінчення аспірантури Михайло Васильович обіймав посади старшого викладача, доцента та виконував обов’язки завідувача кафедри маркшейдерської справи, декана гірничого факультету (1950–1953) у ХГІ. З 1952 до 1956 р. був директором цього вишу.

У вересні 1963 р. у зв’язку зі зміною профілю інституту та ліквідацією кафедри маркшейдерської справи М. В. Коржик переведений на посаду начальника сектору гірничого тиску до Всесоюзного науково-дослідного інституту організації та механізації шахтного будівництва, де пропрацював до жовтня 1972 р.