Анатолій Іванович Бих

Анатолій Іванович Бих
Професор кафедри Біомедичної інженерії, член Вченої ради, член НТР, доктор фізико-математичних наук, професор

Освіта та кар’єра

У 1962 році з відзнакою закінчив Харківський гірничий інститут, спеціальність – гірнича автоматика. Після закінчення інституту з 1962 р. по 1965 р. працював інженером, старшим інженером у Луганській філії інституту «Діпровуглемаш», де впроваджував нову вуглевидобувну техніку на шахтах Донбасу. З 1965 року працює в ХНУРЕ (раніше ХІГМАОТ, ХІРЕ, ХТУРЕ) на посадах старшого інженера, асистента, старшого викладача на кафедрі технічної електроніки.

У 1973 році захистив дисертацію на ступінь кандидата технічних наук за темою – «Дослідження явища електрохемілюмінесценціі та розробка на його основі нових електронних приладів та пристроїв». З 1975 р. по 1979 р. – доцент кафедри фізики надвисоких частот (ФНВЧ). З 1975 р. по 1980 р. – декан факультету електроніки ХІРЕ, з 1979 року – завідувач кафедри теоретичних основ електротехніки.
У 1990 році захистив докторську дисертацію за спеціальністю – фізична електроніка.
З 1996 р. по 2017 р. – завідувач кафедри біомедичних електронних пристроїв та систем.
З 2017 року – професор кафедри біомедичної інженерії.


Освітня діяльність

Педагогічною діяльністю почав займатися в 1966 році. Читав курси: застосування електронних приладів, електронні та напівпровідникові прилади, теоретичні основи електротехніки, основи електротехніки та електроніки та ін. Розробив і впровадив нові курси: оптоелектроніка, фізичні основи функціональної електроніки. Брав активну участь у створенні першої в Україні спеціальності – електронна медична аппаратура, а також був завідувачем кафедри першої в Україні спеціальності “Біомедична інженерія.”


Наукова діяльність

Засновник і керівник єдиної в СНГ наукової школи з дослідження нового фізичного явища – електрохемілюмінесценціі (ЕХЛ) – з метою розробки приладів і пристроїв різноманітного призначення (від медичних до мікроелектронних). Група ЕХЛ існує з 1968 року, вона розробила теоретичні основи ЕХЛ, методи перетворення, зберігання, перетворення і передачі інформації, а також ЕХЛ-аналізатори різноманітних рідин і поверхонь твердих електропровідних тіл. Має понад 40 патентів і винаходів  галузі рідкофазної електроніки та біомедичної інженерії.
Дійсний член Академії прикладної радіоелектроніки, заступник голови науково-методичної комісії (НМК) БМИ України, був членом НМК СРСР з теоретичних основ електротехніки, а також членом НМК України з електроніки, електротехніки та електронних апаратів. Заступник голови двох спеціалізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій (ХНУРЕ).
Підготував трьох докторів і 14 кандидатів наук. Керував понад 30-ма науково-дослідними роботами в галузі фізичної електроніки та біомедичної інженерії.


Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

Приймав участь в 5 міжнародних наукових проектів


Громадська діяльність

Був головою трудового комітету ХІРЕ.


Нагороди та премії

За багаторічну науково-педагогічну роботу нагороджений почесними знаками «Відмінник освіти України» та «За наукові досягнення», почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, Президії Академії медичних наук України, Верховної Ради України.


Публікації та патенти

Має понад 320 наукових і науково-методичних робіт, з них 6 монографій, 9 навчальних посібників в галузі електротехніки та електроніки.

Патенти – 40