| Весь час | Останні 5 років | |
|---|---|---|
| Цитування | 31 | 2 |
| h-індекс | 3 | 1 |
| i10-індекс | 0 | 0 |
Освіта та кар’єра
Закінчив в 1976 році Харківський інститут радіоелектроніки за спеціальністю «Електронні прилади», кваліфікація – інженер електронної техніки.
1976 р по 1986 працює інженером і науковим співробітником в проблемної науково дослідної лабораторії міністерства оборони в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР, де тривалий час займався науковими розробками і дослідженнями в області радіофізичних властивостей природних об’єктів і об’єктів техніки.
В 1989 отримав степінь кандидата технічних наук.
З 1986 р по 2012р. працював старшим науковим співробітником і заступником завідувача науковим відділом у Радіоастрономічному інституті НАНУ, де займався радіофізичними дослідженнями земних покривів, атмосфери Землі і Сонця, а також розвитком апаратуро-методичного забезпечення цих досліджень в міліметровому діапазоні хвиль.
З 1999 по 2013 доцент каф. Космічної радіофізики Харківського національного університету ім. Каразіна за сумісництвом.
В 2012 отримав степінь доктора технічних наук.
У 2012 перейшов на роботу в ХНУРЕ провідним науковим співробітником, де організував розробку і побудову радіометричної апаратури в діапазоні 40 ГГц, а також продовжує викладати в посадах доцента і до цього часу професора на каф. радіотехнологій інформаційно-комунікаційних систем ХНУРЕ. Вчене звання професора отримав в 2017.
З 2016 працює провідним науковим співробітником в Національному аерокосмічному університеті на каф. Аєрокосмічних радіоелектронних систем, де бере участь у розвитку апаратурно-алгоритмічного забезпечення методів радіометрії навколишнього середовища, організував розробку та побудову радіометричної апаратури в діапазоні 12ГГц та 94 ГГц.
Освітня діяльність
Викладає навчальні курси: «Основи наукових досліджень, організація науки та авторське право» та «Основи наукових досліджень» (лекції, практичні заняття, консультації).
З 2016 до тепер лекційні курси для аспірантів ХНУРЕ: «Особливості захисту інформації радіосистем міліметрового діапазону радіохвиль. Наукові та прикладні аспекти».
З 1999 до 2013 лекційні курси для магістрів ХНУ: «Методи радиоастрономичних экспериментив» та «Радиометри и радиотелескопи».
Наукова діяльність
З 1976 по 1985 в ІРЕ АН УРСР і з 1986 по 1990 в РІ АН УРСР займався розробкою аппаратурно-методичного забезпечення та проведенням циклів наземних, морських і авіаційних активно-пасивних експериментів для вивчення контрасто-утворюючих властивостей земної поверхні і об’єктів техніки в діапазоні 94ГГц і 136 ГГц.
З 1991 по 2012 в РІНАНУ займався розвитком теорії і проведенням експериментальних радіометричних досліджень атмосфери Землі і Сонця, а також розвитком апаратури і методичного забезпечення цих досліджень в міліметровому діапазоні хвиль.
З 2012 до теперь в ХАІ і в ХНУРЕ займається питаннями розвитку аппаратурно-алгоритмічного забезпечення методів радіометрії навколишнього середовища в діапазоні 12ГГц, 40 ГГц і 94 ГГц, а також теоретичними дослідженнями впливу мікрокліматичних особливостей атмосфери на працездатність перспективних систем тропосферного і наземно-космічного зв’язку у міліметровому діапазоні.
Член спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03
Шифр спеціальності в раді – 05.12.17
Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах
УНТЦ грант № 2132 з фінансуванням США (2002-2003гг.).
Проект DP\\\\TUR\\91-015 з фінансуванням UN IDO (1994-1995гг.).
Громадська діяльність
Був головою ДЕК на факультеті радіотехнічних систем літальних апаратів Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «ХАІ».
Є членом спец. ради «ХАІ» з захисту докторських та кандидатських дисертацій.
Є членом Нью-Йоркської академії наук.
Нагороди та премії
Нагрудний знак МОНУ «За наукові досягнення», 2005р.,
Нагрудний знак та грамота Харківської міської ради, 2010 р.
Публікації та патенти
Має більше ніж 120 публікацій, у тому числі патенти (А. С. 1126149 СРСР, МК НО1Р 1/16, 5/16. Дуплексне пристрій радіолокаційної станції міліметрового діапазону хвиль з круговою поляризацією зондуючого сигналу // Чурилов В.П., Руженцев Н.В., Яновський М.С. – 1985) та 1 монографія.