Яків Соломонович Шифрін

Яків Соломонович Шифрін
Головний науковий співробітник ПНДЛ радіолокаційних систем спостереження, доктор технічних наук, професор. Видатний український вчений радіофізик, засновник статистичної теорії антен. Наукова діяльність пов'язана з дослідженнями в сфері далекого тропосферного поширення радіохвиль, розробки теорії антен з нелінійними елементами, діагностики фазованих антенних решіток. Почесний громадянин міста Харкова.

Освіта та кар’єра

1941 р. – закінчив  Ленінградьский державний університет за спеціальністю «Фізик».

1944 р. – закінчив Військову Червонопрапорну академію зв’язку ім. М.С.Буденного, за спеціальністю «Інженер-електрік».

1951 р. – кандидат технічних наук в галузі радіофізики. Дисертацію захистив в Артилерійській радиотехнічній академії ім. Л.А.Говорова ППО (АРТА).

1964 р. – доктор технічних наук в галузі антен Дисертацію захистив в АРТА.

Відомості про захист дисертації:

Кандидатська дисертація присвячена  питанням взаємодії електронних пучків з повільними  електромагнітними хвилями. Спецтема. Захист 18.10.1952 р. на Вченої Раді радіотехнічного факультету  Військово-повітряної інженерної академії ім.  М.Є. Жуковського.

Науковий  керівник  – Олександр Ілліч Ахієзер

Докторська дисертація  присвячена статистичної теорії антен. Спецтема. Захист 28.11.1964 р. на Вченої раді Артилерійської радіотехнічної академії

 


Освітня діяльність

1946–2005 рр. – педагогічна робота по радіофизиці, електродинаміці (антени та поширення радіохвиль) і радіолокація.

1946–1948 рр. – Севастопольське училище зенітної артилерії (наразі Житомирський військовий інститут радіоелектроніки), Викладач радіолокації.

1951–1980 рр. – АРТА Викладач, преподаватель  старший викладач, Голова кафедри антен і поширення.

1980–2005 рр. – Харківський національний університет радіоелектроніки, завідувач кафедри Технічної електродинаміки та антен, професор.

1952–2005 рр. – керівник більш ніж 20 докторських і більш ніж 50 кандидатських дисертацій.


Наукова діяльність

1951–2018 рр. – науково-дослідна робота з радіофізики та електродинаміки (антени та поширення), а саме:

  • є засновником cтатистичної теорії антен;

розробки в галузях:

  • далеке тропосферне поширення радіохвиль;
  • антени з нелінійними елементами;
  • діагностика фазованих антенних решіток.

Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

1992–2003 рр.  – запрошений лектор в 17 країнах світу, включаючи Японію, Польщу, США, Німеччину, Нідерланди, Китай тощо.


Громадська діяльність

1993 р.– засновник і президент Української національної асоціації «Антени»

1995 р. – инициатор проведения (раз в два года) и руководитель Міжнародних конференцій по теорії та техніці антен ICATT

2002 р. – ініціатор проведення (раз в два роки) в Україні міжнародних конференцій по надширокосмуговим і надкоротким  імпульсним сигналам

1995–2000 рр. – один з ініціторів і голова Східно-українського об’єднаного відділення Української секції  IEEE

2000 р. – ініціатор створення Харківського об’єднаного відділення Укаїнської секції  IEEE.


Нагороди та премії

1983 р. – Премія ім. О.С.Попова АН СРСР.

1988 р. – Диплом Держкомітета по вищій освіті СРСР за кращу наукову роботу.

1991 р. – Почений діяч  науки і техніки України.

1994 р. – Соросівський професор.

1998 р. – Дійсний член IEEE.

2000–20017 рр. – Почесний професор/доктор 5/1 вишів України і Росії.

2008 р. – Довічний дійсний член IEEE.

2014 р. – Нагорода Європейської мікроволнової асоціації «За видатну професійну діяльність».

2015 р. – Піонерська нагорода Суспільства аерокосмічних і електронних систем Інститута іинженерів з електроніки та електротехніки.

2016 р. – Почесний громадянин м. Харкова.

1951–2016 рр. – 5 орденів і 19 медалей.


Публікації та патенти

Має понад 385 публікацій включаючи 14 монографій. 1 патент.