Яків Соломонович Шифрін

Яків Соломонович Шифрін
Головний науковий співробітник ПНДЛ радіолокаційних систем спостереження, доктор технічних наук, професор. Видатний український вчений радіофізик, засновник статистичної теорії антен. Наукова діяльність пов'язана з дослідженнями в сфері далекого тропосферного поширення радіохвиль, розробки теорії антен з нелінійними елементами, діагностики фазованих антенних решіток. Почесний громадянин міста Харкова.

Освіта та кар’єра

1941 р. закінчив  Ленінградьский державний університет за спеціальністю «Фізик».

1944 р. закінчив Військову Червонопрапорну академію зв’язку ім. М.С.Буденного, за спеціальністю «Інженер-електрік».

1951 р. кандидат технічних наук в галузі радіофізики. Дисертацію захистив в Артилерійській радиотехнічній академії ім. Л.А.Говорова ППО (АРТА).

1964 р. доктор технічних наук в галузі антен Дисертацію захистив в АРТА.

Відомості про захист дисертації:

Кандидатська дисертація присвячена  питанням взаємодії електронних пучків з повільними  електромагнітними хвилями. Спецтема. Захист 18.10.1952 р. на Вченої Раді радіотехнічного факультету  Військово-повітряної інженерної академії ім.  М.Є. Жуковського.

Науковий  керівник  – Олександр Ілліч Ахієзер

Докторська дисертація  присвячена статистичної теорії антен. Спецтема. Захист 28.11.1964 р. на Вченої раді Артилерійської радіотехнічної академії

 


Освітня діяльність

19462005 рр. – педагогічна робота по радіофизиці, електродинаміці (антени та поширення радіохвиль) і радіолокація.

1946–1948 рр. – Севастопольське училище зенітної артилерії (наразі Житомирський військовий інститут радіоелектроніки), Викладач радіолокації.

1951–1980 рр. – АРТА Викладач, преподаватель  старший викладач, Голова кафедри антен і поширення.

1980–2005 рр. – Харківський національний університет радіоелектроніки, завідувач кафедри Технічної електродинаміки та антен, професор.

1952–2005 рр. – керівник більш ніж 20 докторських і більш ніж 50 кандидатських дисертацій.


Наукова діяльність

1951–2018 рр. – науково-дослідна робота з радіофізики та електродинаміки (антени та поширення), а саме:

  • є засновником cтатистичної теорії антен;

розробки в галузях:

  • далеке тропосферне поширення радіохвиль;
  • антени з нелінійними елементами;
  • діагностика фазованих антенних решіток.

Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

1992–2003 рр.  – запрошений лектор в 17 країнах світу, включаючи Японію, Польщу, США, Німеччину, Нідерланди, Китай тощо.


Громадська діяльність

1993 р.– засновник і президент Української національної асоціації «Антени»

1995 р. – инициатор проведения (раз в два года) и руководитель Міжнародних конференцій по теорії та техніці антен ICATT

2002 р. – ініціатор проведення (раз в два роки) в Україні міжнародних конференцій по надширокосмуговим і надкоротким  імпульсним сигналам

19952000 рр. – один з ініціторів і голова Східно-українського об’єднаного відділення Української секції  IEEE

2000 р. – ініціатор створення Харківського об’єднаного відділення Укаїнської секції  IEEE.


Нагороди та премії

1983 р. – Премія ім. О.С.Попова АН СРСР.

1988 р. – Диплом Держкомітета по вищій освіті СРСР за кращу наукову роботу.

1991 р. – Почений діяч  науки і техніки України.

1994 р. – Соросівський професор.

1998 р. – Дійсний член IEEE.

2000–20017 рр.  Почесний професор/доктор 5/1 вишів України і Росії.

2008 р.  Довічний дійсний член IEEE.

2014 р. – Нагорода Європейської мікроволнової асоціації «За видатну професійну діяльність».

2015 р. – Піонерська нагорода Суспільства аерокосмічних і електронних систем Інститута іинженерів з електроніки та електротехніки.

2016 р. – Почесний громадянин м. Харкова.

1951–2016 рр. – 5 орденів і 19 медалей.


Публікації та патенти

Має понад 385 публікацій включаючи 14 монографій. 1 патент.