Альтернативою традиційному футболу є його зменшена версія – міні-футбол, який носить ще одну назву – «футзал», оскільки заняття та змагання проводяться в приміщенні. Є у цього напряму свої правила, що стосуються гри, інвентарю, поля та форми.
Граючи в міні-футбол, кожен значно частіше, ніж у футболі, стикається з м’ячем та бере участь в загальних ігрових діях, голів в міні-футболі забивається значно більше.
Місце міні-футболу в системі фізичного виховання обумовлено його доступністю. Відносно невисока вартість спортивної форми, інвентарю та обладнання. У цю гру можна грати на найпростіших майданчиках малих розмірів (в спортивних залах, в хокейних «коробках») та з меншим числом гравців в командах.
Міні-футбол як засіб фізичного виховання має великий педагогічний потенціал. Заняття цим видом спорту сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, вдосконалення функціональних можливостей організму, розвитку фізичних якостей, збагачення рухового досвіду, формування соціально-психологічних властивостей особистості. Освоєння техніко-тактичні прийоми гри, а також використовувані в навчальному процесі фізичні вправи можуть використовуватися студентами протягом усього життя в самостійних формах занять фізичної культури та спортом.
