БЛІНОВ Володимир Васильович
Директор Харківського інженерно-будівельного інституту
(1937–1941)
Народився 15 червня 1904 р. у Слов’янську Донецької області в родині робітників.
Трудову діяльність розпочав у 1918 р. учнем слюсаря у слюсарно-механічній майстерні, а потім працював учнем токаря у залізничній майстерні (1920–1922), токарем по металу на заводі № 60 (1922–1924, 1927–1928) і водночас навчався у школі з лікбезу.
За направленням заводу Володимир Блінов вступив на робітничий факультет Донецького інституту народної освіти. В 1929 р., уже після служби у лавах Радянської армії, був направлений на підготовчі курси Харківського технологічного інституту. Згодом став студентом Харківського інженерно-будівельного інституту, де опанував спеціальність «Промислове і цивільне будівництво». В 1937 р. півроку працював секретарем партійної організації інституту. Того ж року Володимир Васильович отримав диплом та був призначений директором ХІБІ.
Цю посаду обіймав до 1941 р. У період війни був начальником штабу 695-го батальйону аеродромного будівництва (БАБ) (1941–1943), начальником стройового відділу і кадрів 690 БАБу.
Нагороджений:
- орденом Червоної Зірки (1945);
- медаллю «За оборону Сталінграда» (1942);
- медаллю «За бойові заслуги» (1944);
- медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945).
Після демобілізації працював заступником директора з адміністративної частини у Львівському політехнічному інституті.
У 1947 р. В. В. Блінов повернувся до Харкова і протягом трьох років був секретарем партійного комітету у Харківському гірничому інституті, де водночас обімав посади:
- начальника науково-виробничого відділу (1947–1950);
- асистента кафедри нарисної геометрії (1947–1948);
- старшого викладача кафедри інженерних конструкцій та гірничотехнічних споруд (1948).
На початку 1951 р. Володимира Васильовича призначили керівником проектно-відбудовного тресту «Облпроект». Після реорганізації його в Харківську філію Інституту проектування міст «Гипроград» (нині — ДПІ «Харківпроект») В. В. Блінов з 1954 р. до кінця 50-х років був його директором.