Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки.

Працював у науково-дослідній лабораторії Військової інженерної радіотехнічної академії ППО, проходив службу на офіцерських посадах в Збройних Силах.

З 1984 року – в Харківському національному університеті радіоелектроніки (ХНУРЕ).

Кандидатську дисертацію захистив у 1990 р. після дострокового закінчення (за 2 роки) аспірантури, докторську дисертацію – у 2003 р.

Професор з 2006 року.

Освітня діяльність

Основні курси:

• Радіоелектронні системи,
• Основи теорії систем,
• Основи радіолокації і радіонавігації,
• Основи наукових досліджень, організація науки та авторське право.

Наукова діяльність

Проф. Карташов В.М. є керівником всесвітньо відомої наукової школи дистанційних методів зондування атмосфери акустичними та електромагнітними хвилями. Основні наукові результати Карташова В.М. та його учнів – створена теорія векторних зондувальних радіоакустичних сигналів, розроблені теоретичні основи оптимізації та адаптації пристроїв обробки сигналів систем зондування атмосфери.

Останнім часом під керівництвом Карташова В.М. розроблюється актуальний, необхідний для підвищення обороноздатності країни напрям по виявленню безпілотних літальних апаратів за радіолокаційними, акустичними та оптичними сигналами. Виконано ряд держбюджетних і госпрозрахункових робіт за замовленням промислових підприємств та МОН України, досягнути результати на рівні світових.

Голова спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Громадська діяльність

Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

Розвиває міжнародне співробітництво з зарубіжними університетами: з Автономним університетом штату Нижня Каліфорнія (Мексика), з Інститутом поширення радіохвиль м. Циндао (КНР). Під керівництвом Карташова В.М. в ХНУРЕ проходять наукове стажування співробітники закордонних університетів: начальник Департаменту прикладної фізики Автономного університету штату Нижня Каліфорнія (Мексика) доктор філософії Сергієнко О.Ю. (2018 р.); аспірант факультету Інжинірингу університету Кахраманмараш (Туреччина) Бурак Озтуш (2018 р.) та ін.

Бере активну участь в проведенні та організації ряду Міжнародних наукових конференцій, є членом їх програмних комітетів. Організатор і керівник секцій престижних наукових конференцій: IECON 2019 – 45th Annual Conference of the IEEE Industrial Electronics Society, Lisbon, Portugal, 2019; 29 IEEE International Symposium on Industrial Electronics 2020, Delft, the Nederland.

Публікації

Опублікував самостійно і в співавторстві 270 наукових праць, серед яких 40 патентів на винаходи, 10 монографій (з них 6 англійською мовою в закордонних виданнях). Автор підручника і 3 навчальних посібників.

1967 – 1973 рр. – студент радіотехнічного факультету Харківського політехнічного інституту, а потім Харківського інституту радіоелектроніки.
1973 – 1975 рр. – інженер ЦКБ «Протон».
1975 – 1978 рр. – аспірантура Харківського інституту радіоелектроніки (ХІРЕ).
1981 р. – ассистент кафедри «Радіотехнічні системи» ХІРЕ.
1984 р. – захист кандидатської дисертаціі. за спеціальністю «Радіотехнічні та телевізійні системи».
1997 р. – доцент кафедри «Радіотехнічні системи» ХІРЕ
1991 – 1993 рр. – докторантура ХІРЕ.
1994 р. – доцент кафедри «Мережі зв’язку». ХІРЕ
2004 р. – захист докторської дисертації за спеціальністю «Радіотехнічні та телевізійні системи».
2006 р. – професор кафедри «Мережі звʼязку».
2009 – 2025 р. – завідувач кафедри «Мережі звʼязку» (зараз назва кафедри «Інформаційні мережі зв’язку»).

З 2025 – професор кафедри інформаційно-мережної інженерії

Відомості про захист дисертації:

Спеціальність: 05.12.17

«Радіотехнічні  та телевізійні системи»

Тема : «Багатокритеріальна оптимізація та моделювання систем розпізнавання сигналів для автоматизованого радіомоніторінгу». Захист 22.06.1984 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Харківського інституту радіоелектроніки ім. акад. М.К. Янгеля. Науковий керівник – Омельченко В.А.

Спеціальність: 05.12.17 «Радіотехнічні та телевізійні системи»

Тема: «Теоретичні основи проектування систем  розпізнавання сигналів в радіолокації та радіоконтролі».

Захист 26.09.2004 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»

Освітня діяльність

Лекційні заняття з дисциплін «Теорія електрозвʼязку», «Теорія сигналів та передавання інформації «Автоматизація проектування мереж звʼязку», «Алгоритмізація та програмні технології проектування мереж зв’язку», «Основи наукових досліджень».

Наукова діяльність

Сфера наукових інтересів:
– розпізнавання випадкових сигналів для розв’язання прикладних задач, зокрема, в галузях радіолокації, зв’язку, автоматизованого радіоконтролю, технічної та медичної діагностики.
– математичне моделювання та багатокритеріальна оптимізація інформаційних систем, зокрема, радіотехнічних систем і систем зв’язку.

З 2017 року є членом науково-методичної підкомісії Науково-методичної ради МОН України за спеціальністю 172 «Телекомунікації та радіотехніка».

Сфера наукових інтересів:

• математичне моделювання та багатокритерійна оптимізація інформаційних систем, зокрема, радіотехнічних систем і систем зв’язку;
• розпізнавання випадкових сигналів для розв’язання різних прикладних задач, зокрема в галузях радіолокації, автоматизованого радіоконтролю, технічної та медичної діагностики.

01.04.2021 – 29.12.2021 р. – провідний науковий співробітник проблемної НДЛ «Радіомоніторингу і обробки радіотехнічної інформації» ХНУРЕ за сумісництвом. Наказ Ректора ХНУРЕ №18 КН від 29.03.2021 р.

Міжнародна діяльність

В 2011 р. на запрошення В’єтнамської академії наук прочитав цикл лекцій співробітникам Інституту космічних технологій м. Ханой, (В’єтнам).
З 2016 року є координатором міжнародної програми академічної мобільності «Еразмус+» (ХНУРЕ спільно з університетом м. Пардубіце (Чехія))

Громадська діяльність

Нагороди та премії

Нагороджений почесною грамотою МОН України, а також грамотами Міністерства звʼязку України та Харківської обласної ради та  ХНУРЕ.
Обраний академіком Академії наук прикладної радіоелектроніки та Академії зв’язку України.
Переможець конкурсу ХНУРЕ  2011 року «Кращий за фахом» у номінації «Викладач-лектор»

Публікації та патенти

Має понад 300 друкованих праць, серед яких 11 монографій та 10 навчальних посібників

2000 р. – закінчив Харківський державний технічний університет радіоелектроніки (ХТУРЕ) за спеціальністю «Радіотехніка».

2003 р. – асистент кафедри основ радіотехніки (ХНУРЕ).

2004 р. – кандидат технічних наук, спеціальність 05.12.07 – антени та пристрої мікрохвильової техніки, дисертацію,  захищав у ХНУРЕ.

2005 р. – старший викладач кафедри основ радіотехніки (ХНУРЕ).

2007 р. – доцент кафедри основ радіотехніки (ХНУРЕ).

2016 р.  – доцент кафедри комп’ютерної радіоінженерії і систем технічного захисту інформації

2021 р. – доктор технічних наук, спеціальність 05.12.07 – антени та пристрої мікрохвильової техніки, дисертацію,  захищав у ХНУРЕ.

2021 р. – професор кафедри комп’ютерної радіоінженерії і систем технічного захисту інформації (ХНУРЕ)

2025 р. – ст. викладач комп’ютерної радіоінженерії і систем технічного захисту інформації

2026 р. –  ст. викладач кафедри інформаційних радіотехнологій і технічного захисту інформації (ІРТЗІ)

Освітня діяльність

Викладає навчальні курси: поля і хвилі в системах технічного захисту інформації; радіопротидія, радіомаскування, основи радіоелектронної боротьби, антени в системах технічного захисту інформації, основи радіолокації та радіонавігації

Наукова діяльність

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Наукові інтереси: безпровідна передача енергії, антени з нелінійними елементами

Нагороди та премії

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

Публікації

Має понад 70 публікацій, у тому числі 3 підручника з грифом МОН України та 3 монографії

1971 р. – закінчив Харківський державний університет за спеціальністю «Радіофізика та електроніка».

1971 – 1999 рр. – інженер, старший інженер, провідний інженер, начальник сектору, начальник лабораторії КБ Фізико-технічного інституту низьких температур НАН України (Харків).

1979 р. – кандидат технічних наук. Дисертацію захищав у Дніпропетровському державному університеті за спеціальністю 01.04.03 – радіофізика, включно з квантовою радіофізикою.

1999 – 2004 рр. – доцент Харківського університету ВПС України ім. І. Кожедуба.

2002 р. –  затверджений у вченому званні доцента кафедри авіаційних засобів зв′язку.

2004 – 2009 рр. – доцент кафедри мікроелектроніки, електронних приладів та пристроїв (МЕЕПП) ХНУРЕ.

2009 – 2012 рр. – провідний науковий співробітник кафедри МЕЕПП ХНУРЕ.

С 1.09.2012 р. – завідувач кафедри МЕЕПП ХНУРЕ.

2012 р. – доктор фізико-математичних наук.

Відомості про захист дисертації:

Дисертацію захищав в ХНУРЕ за спеціальністю 01.04.01 – фізика приладів елементів і систем.

2016 р. – затверджений у вченому званні професора за кафедрою мікроелектроніки, електронних приладів та пристроїв.

Освітня діяльність

Викладає дисципліни: мікроелектроніка НВЧ, мікроелектромеханічні системи, основи наукових досліджень, организація науки та авторське право, елементна база електронних засобів контролю і керування, електроніка телекомуникаційних систем,елементна база сучасної мікроелектроніки НВЧ, тепловізійні пристрої та системи, вимірювальні давачі та перетворювачі

Наукова діяльність

Наукові та технічні досягнення: розроблено та впроваджено в практику  фундаментальних і прикладних наукових досліджень прилади та пристрої на основі високодобротних охолоджуваних і надпровідних резонаторів. Розроблено стенди для дослідження охолоджуваних приймачів випромінювання і пристроїв охолоджуваної оптики. Запропоновано і розроблено системи формування первинних інформаційних сигналів і високодобротні резонаторні вимірювальні перетворювачі для мікрохвильової діагностики матеріалів і середовищ.

З 2013 р. – член спеціалізованої вченої ради Д 64.052.04 ХНУРЭ.

Член спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Напрямки наукової діяльності: прилади та пристрої на основі високодобротних резонаторів НВЧ діапазону, НВЧ діагностика матеріалів, середовищ та об′єктів, скануюча мікрохвильова мікроскопія провідників, напівпровідників та діелектриків, кріогенна радіофізика.

Публікації та патенти

 Має понад 180 публікацій, у тому числі 3 монографії, 12 навчальних посібників, 10 авторських свідоцтв та патентів.

2007 – старший науковий співробітник  ННЦ  ОРТ Харківського національного університету радіоелектроніки

2008-2014 –  провідний науковий співробітник ННЦ ОРТ ХНУРЕ

2014-2015 – докторантура Харківського національного університету радіоелектроніки за спеціальністю «Радіотехнічні та телевізійні системи»

Відомості про захист дисертації:

Спеціальність: 05.12.17 «Радіотехнічні та телевізійні системи»

Тема: «Розвиток теорії і техніки багатопозиційних пасивних радіотехнічних систем високоточної частотно-часової синхронізації».

Захист 21.04.2015 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.052.03 Харківського національного університету радіоелектроніки

Місце основної роботи: д.т.н., с.н.с., Харківський національний університет Повітряних Сил (ХНУПС)

Наукова діяльність

Член спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03

Спеціальність у раді – 05.12.17 – радіотехнічні та телевізійні системи

1969 р. – закінчив Харків. військ. інж. радіотех. акад. ППО за спеціальністю «Радіотехніка».

1969-1973 рр. – офіцер, ЗС СРСР,1973-1976 рр. – ад’юнкт Харків. військ.  інж. радіотех. акад., 1976-1981 викладач та старший викладач  Житомир. вищ. військ. уч-ща радіоел-ки ППО.

1981-1992 рр. – викладач та ст. наук. співроб. ст. викладач Харків. військ. інж. радіотех. акад. ППО.

1992-2007 рр. професор кафедри Приймально-передавальних пристроїв радіолокаційного озброєння факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

З 2007 р. – професор кафедри телекомунікаційних систем (інфокомунікаційної інженерії) Харківського національного університету радіоелектроніки.

З 1976 р. – кандидат технічних наук.

З 1991 р. – доктор технічних наук (05.12.17 – радіотехнічні та телевізійні системи).

Відомості про захист дисертації:

Тема: «Використання твердотільних автогенераторів в активних фазованих антенних решітках».

Захист 25.05.1976 р. на засіданні Ради Військової інженерної радіотехнічної академії ППО ім. Л.А. Говорова. Наукові керівники – доктор технічних наук, проф. Колпаков Микола Дмитрович, Єкімов Віталій Феодосійович.

Тема: «Теорія і техніка прецизійного формування складних радіолокаційних сигналів з керуванням параметрів».

Захист 1991 р. на засіданні Ради ВІРТА. Науковий консультант – Гомозов Володимир Іванович

Освітня діяльність

Викладає дисципліни: «Теорія електричних кіл та сигналів » (англ. мовою), «Системи радіомовлення та телебачення» (англ. та укр. мовами), «Радіорелейні та супутникові системи зв’язку» (англ. та укр.  мовами), «Перспективні безпроводові технології » (англ. та укр.  мовами)

Наукова діяльність

Був науковим керівником або відповідальним виконавцем понад десяти  НДР. Є членом двох спеціалізованих вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій в Харківському національному університеті радіоелектроніки (Д.64.052.09, Д 64.052.03). Підготував 15 кандидатів наук.

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Напрямки наукової діяльності:

• цифровий  та цифроаналоговий синтез радіолокаційних сигналів з керованими параметрами;
• системи широкосмугового мобільного зв’язку з адатацією до умов поширення сигналів;
• системи цифрового зв’язку з використанням Місяця як пасивного ретранслятора.

Публікації та патенти

Має понад 200 публікацій. Має понад 50 свідоцтв на  винаходи.

Закінчив в 1976 році Харківський інститут радіоелектроніки за спеціальністю «Електронні прилади», кваліфікація – інженер електронної техніки.

1976 р по 1986 працює інженером і науковим співробітником в проблемної науково дослідної лабораторії міністерства оборони в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР, де тривалий час займався науковими розробками і дослідженнями в області радіофізичних властивостей природних об’єктів і об’єктів техніки.

В 1989 отримав степінь кандидата технічних наук.

З 1986 р по 2012р. працював старшим науковим співробітником і заступником завідувача науковим відділом у Радіоастрономічному інституті НАНУ, де займався радіофізичними дослідженнями земних покривів, атмосфери Землі і Сонця, а також розвитком апаратуро-методичного забезпечення цих досліджень в міліметровому діапазоні хвиль.

З 1999 по 2013 доцент каф. Космічної радіофізики Харківського національного університету ім. Каразіна за сумісництвом.

В 2012 отримав степінь доктора технічних наук.

У 2012 перейшов на роботу в ХНУРЕ провідним науковим співробітником, де організував розробку і побудову радіометричної апаратури в діапазоні 40 ГГц, а також продовжує викладати в посадах доцента і до цього часу професора на каф. радіотехнологій інформаційно-комунікаційних систем ХНУРЕ. Вчене звання професора отримав в 2017.

З 2016 працює провідним науковим співробітником в Національному аерокосмічному університеті на каф. Аєрокосмічних радіоелектронних систем, де бере участь у розвитку апаратурно-алгоритмічного забезпечення методів радіометрії навколишнього середовища, організував розробку та побудову радіометричної апаратури в діапазоні 12ГГц та 94 ГГц.

Освітня діяльність

Викладає навчальні курси: «Основи наукових досліджень, організація науки та авторське право» та «Основи наукових досліджень»  (лекції, практичні заняття, консультації).

З 2016 до тепер лекційні курси для аспірантів ХНУРЕ: «Особливості захисту інформації радіосистем міліметрового діапазону радіохвиль. Наукові та прикладні аспекти».

З 1999 до 2013 лекційні курси для магістрів ХНУ: «Методи радиоастрономичних экспериментив» та «Радиометри и радиотелескопи».

Наукова діяльність

З 1976 по 1985 в ІРЕ АН УРСР і з 1986 по 1990 в РІ АН УРСР займався розробкою аппаратурно-методичного забезпечення та проведенням циклів наземних, морських і авіаційних активно-пасивних експериментів для вивчення контрасто-утворюючих властивостей земної поверхні і об’єктів техніки в діапазоні 94ГГц і 136 ГГц.

З 1991 по 2012 в РІНАНУ займався розвитком теорії і проведенням експериментальних радіометричних досліджень атмосфери Землі і Сонця, а також розвитком апаратури і методичного забезпечення цих досліджень в міліметровому діапазоні хвиль.

З 2012 до теперь в ХАІ і в ХНУРЕ займається питаннями розвитку аппаратурно-алгоритмічного забезпечення методів радіометрії навколишнього середовища в діапазоні 12ГГц, 40 ГГц і 94 ГГц, а також теоретичними дослідженнями впливу мікрокліматичних особливостей атмосфери на працездатність перспективних систем тропосферного і наземно-космічного зв’язку  у міліметровому діапазоні.

Член спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

УНТЦ грант № 2132 з фінансуванням США (2002-2003гг.).

Проект DP\\\\TUR\\91-015 з фінансуванням UN IDO (1994-1995гг.).

Громадська діяльність

Був головою ДЕК на факультеті радіотехнічних систем літальних апаратів Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «ХАІ».

Є членом спец. ради «ХАІ» з захисту докторських та кандидатських дисертацій.

 Є членом Нью-Йоркської академії наук.

Нагороди та премії

Нагрудний знак МОНУ «За наукові досягнення», 2005р.,

Нагрудний знак та грамота Харківської міської ради, 2010 р.

Публікації та патенти

Має більше ніж 120 публікацій, у тому числі патенти (А. С. 1126149 СРСР, МК НО1Р 1/16, 5/16. Дуплексне пристрій радіолокаційної станції міліметрового діапазону хвиль з круговою поляризацією зондуючого сигналу // Чурилов В.П., Руженцев Н.В., Яновський М.С. – 1985) та 1 монографія.

У 1992 році закінчила Харківський державний університет ім. О.М. Горького, радіофізичний факультет за спеціальністю біофізик – викладач.

1995 р. – аспірантура (ХНУРЕ).

1999 р. – асистент кафедри радіоелектронних пристроїв (ХНУРЕ).

У 2001 році захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю 05.11.17 – медичні пристрої та систем (ХНУРЕ).

2002 р. – доцент кафедри радіоелектронних пристроїв.

У 2004 році отримала вчене звання доцент за кафедрою радіоелектронних пристроїв (ХНУРЕ).

2004 р. – доцент кафедри фізичних основ електронної техніки (ХНУРЕ).

2012 р. – докторантура (ХНУРЕ).

У 2017 році захистила докторську дисертацію за спеціальністю 05.11.07 – оптичні прилади та системи у Національному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сикорського».

2018 р. – професор кафедри   мікроелектроніки, електронних приладів та пристроїв (ХНУРЕ).

У 2021 році отримала вчене звання професор за кафедрою мікроелектроніки, електронних приладів та пристроїв (ХНУРЕ).

Відомості про захист дисертації:

Спеціальність : 05.11.17 «Медичні прилади і системи»

Тема: «Оптико-електронна система визначення параметрів руху і морфологічних портретів сперміїв».

Захист 27.02.2001 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.052.05  Харківського державного технічного університету Радіоелектроніки.  Науковий керівник – Лагутін Михайло Федорович

Спеціальність : 05.11.07 «Оптичні прилади та системи»

Тема : «Розвиток стохастико-детермінованої теорії прийому та обробки сигналів в оптико-електронних системах».

Захист 24.10.2017 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.002.18 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». Науковий консультант  –Должиков Володимир Васильович

Освітня діяльність

Викладає навчальні курси: основи наукових досліджень та авторське право; тепловізійні прилади та пристрої

Наукова діяльність

Напрями наукової діяльності. Технічна галузь – теорія та практика прийому та обробки оптичних сигналів. Педагогічна галузь – методи професійного навчання технічним дисциплінам, методи управління та організація навчального процесу з урахуванням динамічного оновлення сучасної вищої освіти.

Член спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Публікації та патенти

Має понад 100 публікацій, у тому числі 4 монографії

1977 р. – закінчив Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ) за спеціальністю «радіотехніка».

1977 р. – інженер ПНДЛ радіотехніки ХІРЕ.

1980 р. асистент кафедри Основи радіотехніки (ОРТ) ХІРЕ.

1986 р. інженер ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ ХФТІ).

1993 р. – кандидат Фізико-математичних наук, дисертацію захистив в ННЦ ХФТІ за спеціальністю «Фізика пучків заряджених частинок та прискорювальна техніка».

1995 р. – старший науковий співробітник ННЦ ХФТІ.

1995 р. – доцент кафедри ОРТ ХНУРЕ.

2000 р. – завідувач кафедри радіоелектронних пристроїв ХНУРЕ.

2001 р. – доктор технічних наук. Дисертацію захистив в АТ «НДІ радіотехнічних вимірювань» за спеціальністю «радіотехнічні та телевізійні системи».

2005 р. – професор по кафедрі радіоелектронних пристроїв.

2010 р – завідувач кафедри захисту інформації Академії ВМС ім. П.С. Нахімова (м. Севастополь).

2017 р – професор Кафедри ПЕЕА ХНУРЕ.

Освітня діяльність

Викладав дисципліни: Основи теорії кіл, Поширення радіохвиль, Введення в Інтернет, Радіоавтоматика, Радіоелектронні медичні прилади і системи, Сигнали і процеси в електроніці, Приймання та обробка сигналів.

Наукова діяльність

Приймав участь у наукових дослідженнях за спецтематикою.

01.10.2021 – 29.12.2021 р. – провідний науковий співробітник проблемної НДЛ «Радіомоніторингу і обробки радіотехнічної інформації» ХНУРЕ за сумісництвом. Наказ Ректора ХНУРЕ №51 КН від 29.09.2021 р.

Член спеціалізованої Вченої ради Д 64.052.03

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Нагороди та премії

Заслужений діяч науки і техніки України.

Публікації та патенти

Більше 270 публікацій, 13 патентів.

1988 г. – закінчив Мінське вище інженерне зенітне ракетне училище ППО за спеціальністю «Радіотехнічні засоби».

1988-1992 рр. – офіцер, проходив службу в ЗС СРСР.

1992-2006 рр. – ад’юнкт Військової інженерної радіо-технічної академії ППО ім. Говорова Л.А. в м. Харкові, викладач кафедри квантово-оптичних засобів і високоточної зброї, доцент кафедри пристроїв передачі та прийому сигналів радіолокаційного озброєння факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

З 2006 року – професор кафедри телекомунікаційних систем (інфокомунікаційної інженерії) Харківського національного університету радіоелектроніки.

1996 г. – кандидат технічних наук;

2011 року – доктор технічних наук (05.12.17 – радіотехнічні та телевізійні системи).

Відомості про захист дисертації:

Спеціальність: 05.12.17 «Радіотехнічні та телевізійні системи»

Тема :  «Розробка радіотехнічних  і телекомунікаційних систем з використанням потужних передавачів надкоротких електромагнітних імпульсів».

Захист   14.12.2011 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.052.09 Харківського національного університету радіоелектроніки

Освітня діяльність

Викладає дисципліни: «Кінцеві пристрої абонентського доступу», «Основи теорії кіл», «Основи схемотехніки», «Широкосмугові телекомунікаційні системи», «Оптичні технології в телекомунікаціях»

Наукова діяльність

Був науковим керівником або відповідальним виконавцем в десяти НДР. Є членом двох спеціалізованих вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій в Харківському національному університеті радіоелектроніки (Д.64.052.09, Д 64.052.03). Підготував 3 кандидатів наук.

Шифр спеціальності в раді – 05.12.17

Напрямки наукової діяльності: – широкосмугові і надширокосмугові радіотехнічні системи, оптико-електронні системи виявлення та супроводу об’єктів в потоці.

Публікації 

Має понад 150 публікацій

The post Ігор Світославович Шостко first appeared on ХНУРЕ.]]>