Наукова школа з прикладної електродинаміки

Проводилися дослідження з широкого комплексу питань теорії та техніки антен і поширення радіохвиль: статистична теорія антен, адаптивні антенні решітки, антенні укриття і обтічники, антенні вимірювання, антени з нелінійними елементами (НЕ), діагностика фазованих антенних решіток, тропосферні та іоносферні поширення радіохвиль, загоризонтна радіолокація, вплив Землі на зони видимості РЛС.

Заснована наприкінці 1950-х – на початку 1960-х рр. на базі Харківської військової інженерної радіотехнічної академії ППО ім. Л.О. Говорова, продовжена в Харківському національному університеті радіоелектроніки доктором технічних наук, професором Яковом Соломоновичем Шифріним, президентом Української національної асоціації «Антени», Заслуженим діячем науки і техніки України, лауреатом премії О.С. Попова АН СРСР.

Відомі представники наукової школи: доктори технічних наук Л.Г.Корнієнко, В.І. Замятін, О.Ф. Маслов, В.А. Усін, Б.М. Бахвалов, доктори фізико-математичних наук А.І. Лучанінов, В.В. Должиков та інші.

Серед найбільших наукових досягнень — створення та розвиток статистичної теорії антен, що дозволило вперше дослідити в повному обсязі властивості й потенційні можливості реальних антен, які є по суті випромінюючими системами з випадковими джерелами; вперше в СРСР виконання ґрунтовних експериментальних дослідженнь дальнього тропосферного поширення (ДТР) радіохвиль (1955-1962). Завдяки цьому вдалося встановити ряд нових закономірностей, властивих ДТР, з’ясувати роль різних можливих механізмів цього явища; побудувати теорію антен з нелінійними елементами, створити ефективні алгоритми і програми розрахунку багатьох типів антен із зосередженими та розподіленими.

Під керівництвом Я.С. Шифріна та за його суттєвої підтримки захищено 25 докторських і понад 50 кандидатських дисертацій.

зберегти цю сторінку в PDF