Історія кафедри “Мережі зв’язку”

           

            У квітні 1962 р. на базі Гірничого інституту створюється Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки – ХІГМАОТ, а в 1963 році в ньому відкривається радіотехнічний факультет – РТФ. У 1963 р. у складі РТФ було організовано п’ять кафедр, у тому числі кафедра радіоприймальних пристроїв. Кафедру очолив кандидат технічних наук, доцент Губернаторів Олег Ілліч – випускник радіотехнічного факультету Харківського політехнічного інституту, колишній фронтовик, людина рішуча з великим досвідом організаторської роботи.

            Спочатку кафедра забезпечувала навчальний процес з дисциплін “Підсилювальні пристрої”, “Радіоприймальні пристрої” і з цілої низки спеціальних дисциплін. На кафедрі працювало 7 штатних викладачів: доц. Губернаторів О.І., ст.викл. Власенко І.П., ас. Пивовар В.Т., ас. Емельянов В.В., ас. Гордєєва Ф.О., ас. Кузнєцов В.М.

            Через 2-3 роки після організації кафедра радіоприймальних пристроїв стала однією з перших в Радянському Союзі, де почало інтенсивно розвивається новий науковий напрям – цифровий синтез частот і сигналів.

            У 1968-1971 роках в результаті реорганізації ряду цивільних і військових вищих навчальних закладів м. Харкова та інших міст на кафедру прийшли к.т.н. доцент Миц О.А. (в минулому перший декан радіотехнічного факультету Харківського політехнічного інституту, завідувач кафедри “радіопристрою”), ст. викладач кафедри радіопристроїв того ж інституту Ковтун П.С., доц. Пісьменецкій О.А. (у минулому завідувач кафедри радіоприймальних пристроїв Вищої інженерної радіотехнічної академії – ВІРТА), к.т.н., с.н.с. Сенкевич Л.К. (ВІРТА), д.т.н., професор Абрамян А.О. (ВІРТА), к.т.н., доц. Гордієнко О.Г. (КПІ).

            У 1976 р. при кафедрі була організована галузева науково-дослідна лабораторія “Приладобудування” Міністерства загального машинобудування СРСР. В цей же час кафедра підтримує тісні наукові зв’язки і ділові контакти з багатьма провідними науково-дослідними, проектно-конструкторськими, виробничими і навчальними центрами Радянського Союзу (ІРПА м. Ленінград, НДІ радіозв’язку, УФНІІІТ м. Харків, Московський електротехнічний інститут зв’язку, Московський енергетичний інститут, НДІ приладобудування м. Москва, завод ім. Т. Г. Шевченка м. Харків та ін.)

            Дослідницькі зразки цифрових синтезаторів частот, які були розроблені співробітниками кафедри, а також результати наукових досліджень впроваджуються в промислові розробки приймально-передавальних мобільних систем радіозв’язку та спеціалізованих вимірювальних систем.

            У 1969 р. на кафедрі була відкрита підготовка наукових кадрів через аспірантуру. Першими аспірантами стали випускник радіотехнічного факультету Харківського інституту радіоелектроніки Зеленін А.Н. (науковий керівник доц. Губернаторів О.І.) і випускник Харківського політехнічного інституту Шквиря В.І. (науковий керівник доц. Пісменецкій А.А.).

            У 1972 р. на кафедрі була успішно захищена перша дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук аспірантом Зеленіним А.Н. (нині професор кафедри “Мережі зв’язку”). Про те, що на кафедрі склалася наукова школа, очолювана доцентом Губернаторовим О.І., свідчать як впровадження результатів НДР кафедри в реальні системи зв’язку, так і успішний захист дисертаційних робіт, а саме: у 1974 р. ст. викладачем Ємельяновим В.В. (нині професор кафедри “Мережі зв’язку”), в 1974 р. аспірантом Іванченко А.Ф. (який в майбутньому став директором НДІ радіозв’язку м. Запоріжжя), у 1979 р. ас. Боцманом П.Д. (нині професор кафедри “Мережі зв’язку”), у 1979 р. ст. викладачем Шинкаренко В.П. (нині доцент кафедри “Основи радіотехніки”)

            Деякі основні наукові та практичні результати проектування і розробки цифрових синтезаторів частот на базі ФАПЧ були узагальнені в монографії Губернаторова О.І. і Соколова Ю.М. “Цифрові синтезатори частот радіотехнічних систем”. – М.: Енергія, 1973, – 238с.

            Можна без перебільшення сказати, що ця монографія стала настільною книгою тих, хто вперше починав займатися питаннями розробки безпошукове і бесподстраіваемих радіоприймальних пристроїв, частотно-фазових модемів тощо.

            Кафедра завжди приділяла велику увагу науково-методичного забезпечення навчального процесу.

           У 1975 р. кафедру очолив доц. Пресняков І.М. (зараз доктор технічних наук, професор). З’явився новий науковий напрям “Цифрова обробка сигналів”.

            У рамках нового наукового напрямку під керівництвом Преснякова І.М. були розгорнуті теоретичні дослідження та практичні розробки по створенню нових методів статистичної обробки сигналів та спеціалізованих процесорів для вирішення широкого кола прикладних задач у радіотехнічних системах та системах зв’язку різного призначення. Налагоджуються зв’язки з вітчизняними та закордонними науковими установами в т.ч. Радіотехнічний інститут АН СРСР, Полярним геофізичних інститутом АН СРСР, Інститутом Арктики і Антарктики АН СРСР, Науково-дослідним інститутом радіовимірювань, Інститутом морських та полярних досліджень ім. Альфреда Вагнера (Німеччина), Норвезьким полярним інститутом, державним підприємством “Canarctic” (Канада). Має місце участь кафедри у кількох міжнародних наукових програмах та міжнародних наукових експедиціях.

            На початку 80-х років на кафедрі сформувався науковий напрямок з методів відображення та обробки випадкових сигналів і полів під керівництвом доцента (потім – професора) Омельченко В.А. В рамках цього напрямку доцентом Безруком В.М., доц. Омельченко А.В. та іншими були отримані вагомі наукові результати, що обумовили проведення на базі Харківського інституту радіоелектроніки ряду Всесоюзних та міжнародних наукових конференцій та шкіл-семінарів “Методи представлення та обробки випадкових сигналів і полів”. В організації цих наукових форумів активну участь брали викладачі та співробітники кафедри доц . Омельченко В.А., доц. Безрук В.М., доц. Пресняков І.М., доц. Корольов В.М., доц. Бідний Ю. М. За підсумками роботи конференцій випущено нескоько збірників наукових праць. З урахуванням наукових досягнень видано 5 навчальних посібників і перший в Україні підручник “Теорія електричного зв’язку” в трьох частинах.

            Результатом успішних робіт за науковими напрямками кафедри став захист докторських (доц. Пресняков І.М., доц. Омельченко В.А., доц. Безрук В.М.) та кандидатських дисертацій (Блинков А.М., Кочкін М.І. , Смольянінов С.С., Ситник О.В., Омельченко А.В., Колесников О.А., Бідний Ю.М., Золотарьов В.А., Балабанов В.В., Голобородько Ю.М., Костроміцкій А.І., Астраханцев А.А., Омельченко С.В.).

             Завдяки вагомой науковій та методичній роботі кафедра стала однією з провідних в університеті в галузі науково-методичного забезпечення навчального процесу. Вона є одним з піонерів в організації проведення лабораторних практикумів фронтальним методом – найбільш прогресивним методом проведення лабораторних занять.

            Були розроблені і виготовлені універсальні лабораторні макети з дисциплін “підсилювальні пристрої” і “Радіоприймальні пристрої”. В їх створенні активну участь брали ст.викл. Емельянов В.В. ас. Цибулько В.І., ст.викл. Ковтун П.С., доц. Зеленін О.М., доц. Боцман П.Д., доц. Пресняков І.М., ст. преп. Підгорний В.П., ст. преп. Мухін О.О., інженер кафедри Злочевський П.Д. Ці макети експонувалися на республіканській виставці Мінвузу УРСР “Методика-84″ у 1984р. в м. Києві, де були відзначені преміями.

            На кафедрі завжди багато уваги приділялося розробці та постановці демонстраційних лабораторних робіт, які системно охоплювали базові питання навчальних дисциплін. Так, за розробку демонстраційної роботи “Принцип функціонування радіотехнічної системи передачі інформації” у конкурсі “ХНУРЕ – найкращі за фахом” стали переможцями доц. Ковтун П . С. (з ініціативи якого і була розроблена демонстраційна робота) і доц. Боцман П.Д.

             У 2002-2003 навчальному році лабораторія електричних кіл, сигналів та основ схемотехніки була визнана кращою навчальною лабораторією університету (розробники проф. Зеленін О.М., доц. Бондар Д.В., ст.викл. Костроміцкій А.І., зав. лабораторією Мальков А.М.).

            Викладачі кафедри неодноразово ставали переможцями конкурсу кращих за фахом в університеті в різних номінаціях (проф. Зеленін А.Н., проф. Емельянов В.В., доц. Ковтун П.С., проф. Боцман П.Д.).

            Висококваліфікований науково-педагогічний персонал кафедри завжди своєчасно реагував на вимоги часу, які були продиктовані науково-технічним розвитком сучасного суспільства, вміло адаптувався до умов, що змінюються в науці, виробництві, освіті. Відповідно до цього змінювалися напрямки наукової, навчальної діяльності кафедри, що знайшло своє відображення і в назвах кафедри – радіоприймальних пристроїв (1963 р.), отримання та обробки сигналів (1990 р.), мереж зв’язку (1999 р.).

            У лютому 2009 р. кафедру “Мережі зв’язку” очолив доктор технічних наук, професор, академік Академії прикладної радіоелектроніки Білорусі, Росії та України, академік Міжнародної академії зв’язку Валерій Михайлович Безрук.

            Об’єднання великого педагогічного досвіду ветеранів кафедри та ентузіазму молодих викладачів дозволяє забезпечити і підтримувати навчальний процес на високому сучасному рівні.

            Найбільш важливим результатом наукових досліджень, які проводяться на кафедрі, є їх практичне втілення для вирішення важливих народногосподарських завдань. Наприклад, апаратно-програмний комплекс формування радіофізичних зображень, розроблений на кафедрі, став складовою частиною приймального комплексу Центра далекого космічного зв’язку (м. Євпаторія). З його допомогою була створена нова технологія отримання геофізичних знімків з борту першого Українського супутника “Січ-1″.

            В даний час розгорнуті роботи зі створення конкурентоспроможних пристроїв комп’ютерної телефонії. Розробки за цим напрямом практично використовуються при оснащенні диспетчерських пунктів служб зв’язку ряду обласних енергетичних компаній України.

зберегти цю сторінку в PDF