Історія кафедри інформаційно-мережної інженерії

           

У 1947 р. Харківський гірничо-індустріальний інститут був перетворений у Харківський гірничий інститут (ХГІ). На базі одного з факультетів ХГІ був перепрофільований в 1962 році в Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки (ХІГМАОТ), який незабаром став одним з перших у колишньому СРСР готувати фахівців у галузі автоматики, телемеханіки та обчислювальної техніки. У 1963 р. в інституті створений факультет обчислювальної техніки, на якому була організована профілююча кафедра радіоприймальних пристроїв і готувала інженерів за спеціальностями «Радіотехніка», «Конструювання і технологія виробництва радіоапаратури», «Радіофізика» і «Промислова електроніка».

Кафедру очолив Олег Ілліч Губернаторов, доцент, кандидат технічних наук, випускник радіотехнічного факультету Харківського політехнічного інституту. Одними з перших основних інженерних дисциплін на кафедрі були «Підсилювальні пристрої» і «Радіоприймальні пристрої». Тоді тут працювали всього 7 штатних викладачів.
У 1969 р. на кафедрі радіоприймальних пристроїв була розпочата підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації в аспірантурі. Першими аспірантами стали: випускник радіотехнічного факультету ХІРЕ 1969 р. А.М. Зеленін (науковий керівник доц. О.І. Губернаторов) і випускник Харківського політехнічного інституту в 1969 р В.І. Шквиря (науковий керівник доц. О.А. Писменецький).

У 1972 р. аспірант А.М. Зеленін успішно захистив першу на кафедрі дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Зараз він професор кафедри інформаційно-мережної інженерії.

Впровадження результатів наукової діяльності кафедри в реальні системи зв’язку і успішні захисти дисертаційних робіт такі: в 1974 р. ст. викладачем В.В. Ємельяновим (нині професор кафедри ІМІ); в 1979 р. ас. П.Д. Боцманом (нині професор кафедри ІМІ) та ін., створення і систематизація бази науково-методичної літератури за даними спеціальностями стали свідченнями розвитку і становлення наукової школи, яку очолив доцент О.І. Губернаторов.

Основні наукові та практичні результати з проектування та розробки цифрових синтезаторів частот на базі ФАПЧ були узагальнені в монографії О.І. Губернаторова і Ю.М. Соколова «Цифрові синтезатори частот радіотехнічних систем».

Завдяки вагомим науковим і методичним роботам кафедра стала однією з провідних в університеті в сфері науково-методичного забезпечення навчального процесу.
 У 1975 р. кафедру очолив доц. І.М. Пресняков, який також велику увагу приділяв розвитку кафедри, створенню сучасної матеріально-технічної бази та її оснащенню, підвищенню наукового потенціалу й вихованню фахівців вищої категорії. Кафедра посіла лідируючі позиції в інституті з організації лабораторних практикумів з основних дисциплін, які проводилися фронтальним методом – найбільш прогресивним методом проведення лабораторних занять.

Були розроблені та виготовлені універсальні лабораторні макети з дисциплін «Підсилювальні пристрої» і «Радіоприймальні пристрої». В їх створенні активну участь брали ст. викл. В.В. Ємельянов, ас. В.І. Цибулько, ст. викл. П.С. Ковтун, доц. А.М. Зеленін, доц. П.Д. Боцман, доц. І.М. Пресняков, ст. викл. В.П. Підгорний, ст. викл. О.О. Мухін та багато інших. Ідеї, які були покладені в основу роботи цих макетів в подальшому стали основною базою для розвитку лабораторних практикумів цілої низки сучасних дисциплін кафедри, а саме: «Основи схемотехніки», «Теорія електричних кіл та сигналів», «Теорія електричного зв’язку». Лабораторні макети з підсилювальними і прийомними пристроями експонувалися на республіканській виставці Мінвузу УРСР «Методика -84» в Києві, де були відзначені преміями.

На кафедрі багато уваги приділялося розробці та постановці демонстраційних лабораторних робіт, які системно охоплювали базові питання навчальних дисциплін. Так, за розробку демонстраційної роботи «Принцип функціонування радіотехнічної системи передачі інформації» в конкурсі «ХНУРЕ – кращі за фахом» стали переможцями доц. П.С. Ковтун (з ініціативи якого і була розроблена демонстраційна робота) і доц. П.Д. Боцман.

У 1975 р. на радіотехнічному факультеті був здійснений перший прийом студентів на спеціальність «Багатоканальний електрозв’язок». Кафедра почала вести всі види занять з дисциплін фундаментальної підготовки фахівців зв’язку: «Теорія передачі сигналів», «Теорія електричного зв’язку», «Підсилювальні пристрої систем передачі» та «Радіоприймальні пристрої».

Кафедра радіоприймальних пристроїв стала однією з перших в Радянському Союзі, де почав інтенсивно розвиватися новий науковий напрям – цифровий синтез частот і сигналів.
У 1976 р. при кафедрі була організована галузева науково-дослідна лабораторія приладобудування Міністерства загального машинобудування СРСР.

У той же час керівництво кафедри створювало й підтримувало тісні наукові й ділові контакти з багатьма провідними науково-дослідними, проектно-конструкторськими, виробничими та навчальними центрами Радянського Союзу, в числі яких були ІРПА, м. Ленінград; НДІ Радіозв’язку і УФНДІІТ, м. Харків; Московський електротехнічний інститут зв’язку; Московський енергетичний інститут; НДІ приладобудування, м. Москва; завод ім. Т.Г. Шевченко, м. Харків.

Дослідні зразки цифрових синтезаторів частот, які розробили співробітники кафедри, а також результати наукових досліджень були впроваджені в промислові розробки приймально-передавальних мобільних систем радіозв’язку та спеціалізованих вимірювальних систем.

У цей період на кафедрі розвивається новий науковий напрям – «Цифрова обробка сигналів». У рамках цього наукового напрямку під керівництвом І.М. Преснякова були розгорнуті теоретичні дослідження й практичні розробки зі створення нових методів статистичної обробки сигналів і спеціалізованих процесорів для вирішення широкого кола прикладних завдань у радіотехнічних системах різноманітного призначення. Керівництво кафедри налагоджує зв’язки з вітчизняними та зарубіжними науковими організаціями, в тому числі з Радіотехнічним інститутом АН СРСР, Полярним геофізичним інститутом АН СРСР, Інститутом Арктики і Антарктики АН СРСР, Науково-дослідним інститутом радіовимірювань, Інститутом морських і полярних досліджень ім. Альфреда Вагнера (Німеччина), Норвезьким полярним інститутом, державним підприємством Canarctic (Канада).

Науковий колектив кафедри в цей час брав участь в кількох міжнародних наукових програмах та міжнародних наукових експедиціях.
Найбільш вагомі результати наукових досліджень знайшли практичне втілення для вирішення важливих народногосподарських завдань. Зокрема, апаратно-програмний комплекс прийому та формування радіофізичних зображень, розроблений на кафедрі, став складовою частиною приймального комплексу Центру далекого космічного зв’язку (м. Євпаторія). За його допомогою було створено нову технологію одержання геофізичних знімків з борта першого Українського супутника «Січ-1». На даний час створені конкурентоспроможні пристрої комп’ютерної телефонії. Розробки в цьому напрямку були впроваджені при оснащенні диспетчерських пунктів служб зв’язку ряду обласних енергетичних компаній України.

На початку 80-х років, з приходом на кафедру доц. В.А. Омельченка і його колективу, розвивається також науковий напрямок «Методи представлення й обробки випадкових сигналів і полів». В рамках цього напрямку були отримані вагомі наукові результати, які стали важливим аспектом проведення на базі ХНУРЕ ряду Всесоюзних та Міжнародних наукових форумів. У 1984 р. відбувся Всесоюзний науково-технічний семінар «Статистичні методи обробки сигналів». З 1985 р. на базі Харківського інституту радіоелектроніки щорічно проходила Всесоюзна науково-технічна конференція (в наступні роки – школа-семінар) «Методи представлення й обробки випадкових сигналів і полів». Згодом, у 1991 році, один з важливих наукових напрямків цієї конференції став основою для проведення самостійного наукового форуму та міжнародного симпозіуму «Імовірнісні моделі та обробка сигналів і полів».

Формування цього наукового напрямку вплинуло також на розвиток навчального процесу. Його основні положення використані під час розробки нових навчальних дисциплін «Імовірнісні моделі сигналів і полів» і «Спецрозділи вищої математики». Також було видано 5 навчальних посібників з імовірнісних моделей сигналів в електрозв’язку, перший в Україні підручник «Теорія електричного зв’язку» в трьох частинах і колективна монографія «Теорія випадкових процесів» провідних вчених України та інших країн.

Введення нових спеціальностей і розширення напрямків наукової школи кафедри зумовили зміни в її назві. Так, в 1990 р. кафедра стала носити назву прийому і обробки сигналів, а з 1999 р. – вже мала назву кафедри мереж зв’язку.

У 1995 р. на базі трьох кафедр – багатоканального електрозв’язку, прийому та обробки сигналів і радіовимірювань – був організований факультет телекомунікацій та вимірювальної техніки. Кафедра прийому та обробки сигналів стала профілюючою з підготовки студентів за спеціальностями «Мережі зв’язку» і «Захист інформації в телекомунікаційних системах», а з 1998 р. – за фахом «Інформаційні мережі зв’язку», спеціальністю широкого профілю в галузі інформаційних технологій з відповідним апаратно програмним забезпеченням для комп’ютерних і телекомунікаційних мереж різного призначення. За фахом «Інформаційні мережі зв’язку» було створено шість спеціалізацій підготовки студентів, затверджених Міністерством освіти і науки України, зокрема: «Мобільний зв’язок», «Інформаційні технології, мережі та системи в бізнесі», «Програмне забезпечення інформаційних мереж зв’язку», «Автоматичні засоби зв’язку» і «Мережі поштового зв’язку».
Керівництво кафедри завжди приділяло велику увагу науково-методичному забезпеченню навчального процесу. Вдалий сплав великого педагогічного досвіду ветеранів кафедри та ентузіазму її молодих викладачів дало можливість забезпечити та підтримувати навчальний процес на високому сучасному рівні.

Результатом успішних робіт за науковими напрямками кафедри стали захисти докторських дисертацій доц. В.О. Омельченка (1987), доц. І.М. Преснякова (1989), доц. В.М. Безрука (2004), а також ряду кандидатських дисертацій протягом 1985-2005 рр. (Блінкова А.М., Кочкіна М.І., Смольянінова С.С., Ситника О.В., Омельченка А.В., Бідного Ю.М., Золотарьова В.А., Балабанова В.В., Голобородька Ю.М., Костромицького А.І., Астраханцева А.А., Омельченка С.В.). Окрім того, опубліковано ряд монографій прикладного характеру про методи розпізнавання сигналів на основі різних імовірнісних моделей, а також з проектування систем розпізнавання сигналів: «Основи спектральної теорії розпізнавання сигналів», «Теоретичні основи проектування систем розпізнавання сигналів для автоматизованого радіоконтролю».

На кафедрі є ряд спеціалізованих лабораторій: «Апаратні засоби мобільного зв’язку», «Програмне забезпечення інформаційних мереж зв’язку та Internet-технологій», «Лабораторія ланцюгів, сигналів і схемотехніки», «Лабораторія інформаційних систем», «Мережі доступу на базі технології PON», «Інфокомунікації на основі Інтернет-технологій», «Лабораторія ІР-телефонії та ІР-телебачення». Всі лабораторії оснащені спеціальним обладнанням для проведення практичних і лабораторних занять, представлених відомими виробниками телекомунікаційного обладнання: Ericsson, Cisco, Siemens AG, Samsung, Rohde & Schwarz, Watson Telecom, D-Link, Intel, Sunrise Communications AG, TP-Link.

У 2002/2003 навчальному році «Лабораторія електричних ланцюгів, сигналів і основ схемотехніки» була визнана кращою навчальною лабораторією університету (розробниками виступили проф. О.М. Зеленін, доц. Д.В. Бондар, ст. викл. А.І. Костромицький , зав. лабораторії А.М. Мальков).

У цей період також був опублікований ряд навчальних посібників і монографія з питань схемотехніки цього авторського колективу, зокрема: «Схемотехніка радіоелектронних пристроїв на аналогових ІС», «Аналогові електронні пристрої», «Активні фільтри на операційних підсилювачах» і ін.

У травні 2009 р. завідувачем кафедри мереж зв’язку був обраний професор Валерій Михайлович Безрук, доктор технічних наук і академік міжнародної Академії зв’язку.
З новим керівником кафедра мереж зв’язку продовжила розвиток існуючих та створення нових напрямків наукових досліджень у сфері телекомунікацій, зміцнення кадрового складу високопрофесійними фахівцями, викладання предметноорієнтованих дисциплін в умовах розширення та розвитку інфокомунікаційних систем, змін технологічних процесів, впровадження інноваційних систем освіти.

Кафедра стала провідною в східному регіоні України з підготовки фахівців за спеціальністю «Інформаційні мережі зв’язку».

На кафедрі створена мультимедійна мережа з використанням сучасних апаратно-програмних засобів і технологій, яка активно задіяна в навчальному процесі. Є ряд філій кафедри, в навчальних класах яких студенти мають можливість вивчати сучасні телекомунікаційні технології.

В останні роки на кафедрі підготовлено й опубліковано ряд навчальних посібників, де відображені специфічні питання підготовки за фахом «Інформаційні мережі зв’язку», зокрема: «Мережі стільникового зв’язку», «Транкінговий радіозв’язок», «Основи розподілу информации», «Нейронні технології в телекомунікаціях и системах управління» , «Векторна оптимізація та статистичне моделювання в автоматизованому проектуванні систем зв’язку» та ін.

Поряд з цим розширено перелік дисциплін для вільного вибору студентів, відкриті нові лабораторії – «Мережі доступу на базі технології PON» і «Інфокомунікації на основі Інтернет-технологій», а також відкритий набір в магістратуру для іноземних студентів за спеціальностями «Інформаційні мережі зв’язку» та «Мобільні мережі зв’язку».

В період 2009-2016 рр. були успішно захищені дисертаційні роботи викладачами кафедри: Ю.В. Скорик, В.О. Власова, О.О. Вовк, Н.А. Харченко, Ю.М. Колтун, А.В. Ширяєв, Д.В. Чеботарьова.
Переможцями конкурсу «Кращий за фахом» в університеті в різних номінаціях неодноразово ставали викладачі кафедри – проф. А.М. Зеленін, проф. В.В. Ємельянов, доц. П.С. Ковтун, проф. П.Д. Боцман, проф. В.М. Безрук, доц. А.І. Костромицький.

У цей же час активно налагоджуються контакти та формуються довгострокові проекти співпраці із закордонними університетами. Кафедра активно бере участь у міжнародних програмах студентської мобільності Erasmus+ і Tempus. В рамках співпраці із закордонними університетами, такими як Технологічний університет в м. Пардубіце (Чехія), Технологічний інститут м. Вільдау (Німеччина), Технічний університет м. Лілль (Франція), наші студенти і аспіранти проходили стажування і навчання в цих навчальних закладах.

Кафедра регулярно бере участь у заходах і спеціалізованих виставках, студенти та викладачі беруть активну участь у конкурсах, олімпіадах і конференціях з науково-освітніми напрямами кафедри, які проводяться як в Україні, так і за кордоном.

Кафедра активно співпрацює з багатьма відомими компаніями, що працюють в сфері ІТ і телекомунікацій, серед яких Vodafone, Lifecell, Київстар, Ericsson, Huawei, Samsung, EPAM SISTEMS, NetCracker, Alter Systems, GlobalLogic Ukraine, DATA Group, Укртелеком, Інтертелеком, Воля, TRIOLAN , Макснет, Iskratel, ТОВ «Рівас» і ін. Студенти та викладачі проходять стажування й практику в цих структурах. Проводяться відкриті семінари та лекції представниками компаній спільно з викладачами кафедри з актуальних питань у сфері сучасних технологій.

зберегти цю сторінку в PDF