Микола Вікторович Руженцев

Микола Вікторович Руженцев
Професор кафедри радіотехнологій інформаційно-комунікаційних систем, доктор технічних наук, професор

Освіта та кар’єра

Закінчив в 1976 році Харківський інститут радіоелектроніки за спеціальністю «Електронні прилади», кваліфікація – інженер електронної техніки.

1976 р по 1986 працює інженером і науковим співробітником в проблемної науково дослідної лабораторії міністерства оборони в Інституті радіофізики та електроніки АН УРСР, де тривалий час займався науковими розробками і дослідженнями в області радіофізичних властивостей природних об’єктів і об’єктів техніки.

В 1989 отримав степінь кандидата технічних наук.

З 1986 р по 2012р. працював старшим науковим співробітником і заступником завідувача науковим відділом у Радіоастрономічному інституті НАНУ, де займався радіофізичними дослідженнями земних покривів, атмосфери Землі і Сонця, а також розвитком апаратуро-методичного забезпечення цих досліджень в міліметровому діапазоні хвиль.

З 1999 по 2013 доцент каф. Космічної радіофізики Харківського національного університету ім. Каразіна за сумісництвом.

В 2012 отримав степінь доктора технічних наук.

У 2012 перейшов на роботу в ХНУРЕ провідним науковим співробітником, де організував розробку і побудову радіометричної апаратури в діапазоні 40 ГГц, а також продовжує викладати в посадах доцента і до цього часу професора на каф. радіотехнологій інформаційно-комунікаційних систем ХНУРЕ. Вчене звання професора отримав в 2017.

З 2016 працює провідним науковим співробітником в Національному аерокосмічному університеті на каф. Аєрокосмічних радіоелектронних систем, де бере участь у розвитку апаратурно-алгоритмічного забезпечення методів радіометрії навколишнього середовища, організував розробку та побудову радіометричної апаратури в діапазоні 12ГГц та 94 ГГц.


Освітня діяльність

Викладає навчальні курси: «Основи наукових досліджень, організація науки та авторське право» та «Основи наукових досліджень»  (лекції, практичні заняття, консультації).

З 2016 до тепер лекційні курси для аспірантів ХНУРЕ: «Особливості захисту інформації радіосистем міліметрового діапазону радіохвиль. Наукові та прикладні аспекти».

З 1999 до 2013 лекційні курси для магістрів ХНУ: «Методи радиоастрономичних экспериментив» та «Радиометри и радиотелескопи».


Наукова діяльність

З 1976 по 1985 в ІРЕ АН УРСР і з 1986 по 1990 в РІ АН УРСР займався розробкою аппаратурно-методичного забезпечення та проведенням циклів наземних, морських і авіаційних активно-пасивних експериментів для вивчення контрасто-утворюючих властивостей земної поверхні і об’єктів техніки в діапазоні 94ГГц і 136 ГГц.

З 1991 по 2012 в РІНАНУ займався розвитком теорії і проведенням експериментальних радіометричних досліджень атмосфери Землі і Сонця, а також розвитком апаратури і методичного забезпечення цих досліджень в міліметровому діапазоні хвиль.

З 2012 до теперь в ХАІ і в ХНУРЕ займається питаннями розвитку аппаратурно-алгоритмічного забезпечення методів радіометрії навколишнього середовища в діапазоні 12ГГц, 40 ГГц і 94 ГГц, а також теоретичними дослідженнями впливу мікрокліматичних особливостей атмосфери на працездатність перспективних систем тропосферного і наземно-космічного зв’язку  у міліметровому діапазоні.


Міжнародна діяльність / участь у міжнародних проектах

УНТЦ грант № 2132 з фінансуванням США (2002-2003гг.).

Проект DP\\\\TUR\\91-015 з фінансуванням UN IDO (1994-1995гг.).


Громадська діяльність

Був головою ДЕК на факультеті радіотехнічних систем літальних апаратів Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «ХАІ».

Є членом спец. ради «ХАІ» з захисту докторських та кандидатських дисертацій.

 Є членом Нью-Йоркської академії наук.


Нагороди та премії

Нагрудний знак МОНУ «За наукові досягнення», 2005р.,

Нагрудний знак та грамота Харківської міської ради, 2010 р.


Публікації та патенти

Має більше ніж 120 публікацій, у тому числі патенти (А. С. 1126149 СРСР, МК НО1Р 1/16, 5/16. Дуплексне пристрій радіолокаційної станції міліметрового діапазону хвиль з круговою поляризацією зондуючого сигналу // Чурилов В.П., Руженцев Н.В., Яновський М.С. – 1985) та 1 монографія.