ЄМЕЛЬЯНОВ Дмитро Сидорович
Директор Харківського гірничого інституту
(1956–1963)
Народився 10 лютого 1906 р. у с. Соколово Смоленської області (Росія).
У 1930 р. Д. С. Ємельянов закінчив Соболевський педагогічний технікум і вступив до Московського гірничого інституту ім. Й. Сталіна. Здобувши вищу освіту, протягом 1935–1938 рр. працював старшим інженером в Інституті рідких і малих металів у Москві. Навчався в аспірантурі МГІ та обіймав посаду наукового співробітника і завідувача лабораторії збагачення цього інституту. В 1939 р. захистив кандидатську дисертацію.
Упродовж 1939–1950 рр. був директором Ленінградського гірничого інституту, а в лютому 1951 р. переведений до Харківського гірничого інституту, де очолював кафедру збагачення корисних копалин (1951–1964). З 1956 до 1963 р. був директором вишу.
Він — автор монографій і навчальних посібників:
- «Деякі питання теорії флотації вугілля» (1953);
- «Теорія і практика флотації вугілля» (1954);
- «Флотація кам’яного вугілля» (1956);
- «Теоретичні основи кам’яного вугілля» (1958);
- низки статей, опублікованих у збірнику «Наукові праці ХГІ».
Загалом має 66 наукових праць, а також чотири авторські свідоцтва. З його ініціативи в інституті було відкрито нову спеціальність «Збагачення корисних копалин» та обладнано необхідні лабораторії.
У квітні 1959 р. Дмитро Ємельянов захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичні основи флотації кам’яного вугілля». Того ж року був удостоєний знака «Шахтарська слава» II ст. З 1960 р. — професор.
У 1963 р. за станом здоров’я звільнився з посади ректора ХІГМАОТу. Протягом 1964–1972 рр. він працював професором на кафедрі збагачення корисних копалин Ленінградського гірничого інституту.
Удостоєний орденів:
- Трудового Червоного Прапора (1944);
- Леніна (1948), Знака Пошани (1961).
та медалей:
- «За оборону Ленінграда» (1944),
- «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» (1946),
- «За трудову відзнаку» (1948).
Помер Д. С. Ємельянов у 1979 р. Похований у передмісті Санкт-Петербурга.